Олег Тягнибок Голова ВО "Свобода"

Україна – НАТО. Потяг без розкладу

14 квітня 2008, 00:33

Напруга навколо питання про можливе членство України в НАТО триває. А почалася вона із заяви іноземного політика, а не українського державного діяча. Про бажання України приєднатись до так званого плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) українцям повідомив американський сенатор Ричард Лугар. Автор законопроектів в Сенаті США про фінансову підтримку Грузії і України в НАТО ненавмисно випередив українську владу, яка чомусь не поспішала повідомити народу цю радісну звістку. Може причина цього – любов нашого ґаранта до помпезних презентацій, які він хотів підготувати якомога ретельніше. Натомість, "пишну" презентацію організувала "опозиція в законі" – урочистим блокуванням трибуни ВР та надувними кульками. А президент, як завжди, на свято запізнився: секретаріат оголосив його позицію тільки під вечір того дня, коли американський сенатор вже відкрив новину журналістам. Хоча, як повідомив Олександр Чалий, лист спікера, прем'єра і президента був підписаний на чотири дні раніше (!) – ще 11 січня.





Вбачати у цьому тиск Вашингтона не надто коректно: коли США чогось добиваються, вони надсилають Кондолізу Райс чи, як мінімум, чиновника з держдепу. А Лугар приїхав на оглядини, подивитися, що змінилося в Україні від часів демаршу Януковича, який, зробивши чимало важливих кроків для зближення з НАТО, у 2006 році заявив – вступ до Північноатлантичного альянсу наразі завчасний, . Зважаючи на попередній маршрут американця – Казахстан, Туркменістан і Азербайджан та побажання Україні розпочати видобування нафти на власній території, припускаємо, що його більше цікавило питання енергетичної безпеки.

Можливо, в НАТО і хотіли б швидше прийняти Україну, але, схоже, не розуміють як це можна зробити всупереч волі більшості населення і самого уряду. Після відновлення помаранчевої більшості, багатьом здавалося, що питання про проведення для народу інформаційної кампанії про переваги членства є вирішеним. Проте, чомусь жодних конкретних заходів наш уряд досі не зробив. До обіцяної в Україні дискусії долучився наразі лише Віктор Черномирдін. А в самій Москві демонстративно, по-хамськи, реагують на таку ситуацію, знають, що насправді все вирішується за межами самої України.

Щодо бухарестського саміту НАТО (2-4 квітня цього року), то розчаруватися його наслідками для України можуть лише дуже наївні люди. Всі знали, що крім питань розширення, будуть обговорювати проблеми Косово та Афганістану. Оскільки самопроголошення незалежності Косово – найактуальніша для більшості провідних членів НАТО тема, то, очевидно, вона вплине на рішення НАТО щодо Центрально-Східної Європи. Зважаючи на те, що в дискусії про Косово дуже вагомою була, є і буде позиція Росії, члени Альянсу, в обмін на нейтралітет щодо сербської автономії, цілком прогнозовано пішли їй на поступки в інших питаннях. Напередодні саміту генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер досить обережно висловлювався про ПДЧ України, пояснюючи це доцільністю продовження "інтенсифікованого діалогу". Що в перекладі на нормальну українську мову означає – "чекайте довго, хохли!". В Європі віддавна говорили про розширення альянсу "хвилями". Україну зарахували до однієї "хвилі" з Грузією. Оскільки останню мучать територіальні і "виборчі" проблеми, а в України фактично відсутня адекватна оборонна політика, то результати зрозумілі.

Проти нашого вступу цілком прогнозовано виступила низка країн так званої "Старої Європи", зокрема Франція, Німеччина та Іспанія, для яких Україна як не бунтівна колонія Росії, то потенційний троянський кінь Сполучених Штатів в Альянсі. Разом з тим, США гроші дарма не витрачають, намагаючись цілеспрямовано поповнити ряди своїх прихильників у регіоні. Наприклад, той же проект Лугара, за яким лише Грузії надавали 10 млн. дол. на 2008 рік для підготовки вступу в НАТО. Для США пошук нових союзників є актуальним, оскільки навіть лояльні Польща і Чехія останнім часом почали ставити свої умови участі у проектах протиракетної оборони. А деякі союзники по НАТО навіть посміли не визнати американський проект – незалежність Косово.

Проте очевидно, що Україну США сприймають як доволі сумнівного союзника. Чимало для цього зробили обидва помаранчеві уряди. Відомо, що протягом останніх років цільовий план дій "Україна-НАТО" ми ухвалювали із запізненням на п'ять-шість місяців. Ба більше – Україна, яка самостійно розробляє цей план, не спромоглася виконати власноруч сформульовані завдання на 2007 рік. Серед яких – ухвалення податкового кодексу, план ефективнішого контролю за використанням бюджетних коштів та виконання закону "Про державний реєстр виборців".

Втім, хоч Україна ще не в НАТО, свої зобов'язання вона вже може оцінити. Восени 2007 року Анатолій Гриценко підписав угоду про приєднання до багатонаціональних сил Південно-Східної Європи. Після цього Україна стала єдиним партнером НАТО, який буде брати участь в операціях альянсу в Косово, Афганістані, Середземномор'ї та Іраку. Тим часом, в самому НАТО воювати не дуже поспішають. За словами міністра оборони США Роберта Гейтса в інтерв'ю газеті Los Angeles Times (16 січня 2008 року), об'єднані сили альянсу в Афганістані (40 тис. чоловік) не надто самовіддано ведуть бойові дії проти місцевих партизанів. Їхні втрати вже становлять близько 220 чоловік. І союзники відмовилися надіслати на прохання Пентагону додаткових 3000 солдатів. Взагалі, Європа вже давно розучилась воювати. Вона неохоче брала участь навіть в Сербській кампанії НАТО, відмовилася надсилати свій контингент в Ірак, а втрати під час місії в Афганістані, які за американськими мірками досить незначні, для багатьох європейських країн-учасників стали просто шоком. Тому й обурилися європейці на заяву Гейтса, стверджуючи натомість, що вони воюють "професійно" і віддано.

Як би не було, але для продовження "професійних" подвигів арміям альянсу потрібна свіжа кров. Україна, якій вже дали зрозуміти, що вимоги вступу до ЄС на 90% співпадають з вимогами вступу до НАТО, може невдовзі зрозуміти, що альянс – це не лише виставки техніки та авіасалони, але й втрати власних громадян на чужому фронті. І наша майбутня участь в миротворчих місіях вже не буде обмеженою лише інженерними та медичними підрозділами.

Я не проповідую пацифізм. Професійних воїнів готують для війни. Але – за інтереси власної країни. Хто пояснить, яка вигода Україні від участі у вищезгаданих кампаніях? Який державний інтерес, окрім сумнівної нагоди поклястися кров'ю хлопців у вірності "ідеалам демократії"? Одне – жертвувати заради національних інтересів України, захищаючи її кордони та життя мільйонів українців. Зовсім інше – невідомо для чого відловлювати бородатих талібів у горах Афганістану. Можливо, комусь безконечна "війна проти тероризму" дуже навіть до смаку, та однаково вона не врятує Україну від агресивного московського брязкання зброєю. Чогось не було заяв держав-членів НАТО (деякі з них свого часу стали гарантами безпеки Увраїни) чи Альянсу в цілому, коли в Кремлі ставили під сумнів територіальну цілісність та суверенітет України.

Прихильники НАТО в Україні часто скаржаться на те, що населення просто не проінформоване про переваги участі в альянсі. Проте, як не дивно, незважаючи на фінансову і моральну підтримку з боку Заходу, роз'яснювальну кампанію в Україні ніхто проводити не поспішає. А як пояснити відсутність масових вуличних демонстрацій прихильників НАТО на противагу, хоч і проплаченим, та все ж досить гучним акціям "НАТО – геть!"? Де реакція славнозвісного громадянського суспільства? Де, врешті-решт, авторитетна незалежна думка провідних українських науковців, інтелектуалів, славетних митців? Бо професійні грантожери, які нудними голосами розповідають про необхідність вступу до НАТО в марксистсько-ленінських категоріях на зразок "третього не дано", до цих категорій не належать. А інших палких прихильників НАТО в Україні просто немає. Насправді, громадяни, які висловлюються за вступ до Альянсу, просто бояться цілком реального москаля з гвинтівкою, який може ввалитися в двері вже сьогодні. Бояться небезпідставно. Бо нас від нього навіть благенький паркан не відгороджує.

Можливо, зважаючи на сучасну геополітичну ситуацію в світі, треба, врешті-решт припинити марне очікування "Вашингтона з новим і праведним законом"? Бо так і не встигнемо дочекатися. Пора замислитись над словами Лесі Українки: "Хто визволиться сам, той вільний буде!"? Настав час усвідомити, що Україна може вистояти лише як самодостатня та належно озброєна держава.

P.S. Президент Ющенко назвав результати саміту НАТО в Бухаресті... великим успіхом. Це стало поганою звичкою влади – називати тріскучі провали у зовнішнії політиці Блискучими Перемогами. Проте, у цьому парадоксальному твердженні президента, можливо, є і зерня істини. У якомусь сенсі – це таки успіх. Принаймні, у шоковій терапії для суспільства. Україні дали такого ляпаса, що вона мала би нарешті опритомніти. Очуняти від хворобливих марень про добрих благодійників зі "світового співтовариства". Прозріння дає нам шанс усвідомити, що ми є ніхто на міжнародній арені, і звати нас ніяк. Так, це гірко. Але хіба ліки бувають солодкими, тим більше, коли болячки задавнені?

А перші записи в історії хвороби з'явилися ще тоді, коли Україна відмовилася від ядерного статусу, дозволила базування іноземних військ на своїй території, "поділилася" Чорноморським флотом... Адже добровільно віддати ядерний арсенал в обмін на ефемерні "гарантії" могли хіба що клінічні ідіоти. Або просто ворожі агенти. "Маємо те, що маємо..."

Одужання почнеться лише після того, як дамо правдиву оцінку усім ганебним діям. І зробимо висновки.

powered by lun.ua
Коментарі — 62
Ольгин _ 14.04.2008 10:29
IP: 77.122.43.---
brend
Бути націоналістом – не означає бути тупим і, якщо Москва сказала біле, відразу кричати жовте. Може спочатку треба подивитись і виявиться, що не біле, і не жовте, а взагалі блакитне. Націоналіст повинен займатеся розбудовою сильної, багатої за свій, а не чужий кошт держави. А замість цього просто гавкати в напрямку Кремля – безгуздість, що "біса тільки тішить". Ми ж вже бачимо наслідки ось такого декларативного лаю, при повному паралічі волі та відсутності дії.
Ольгин _ 14.04.2008 10:11
IP: 77.122.43.---
Навіть не думав, що Тягнибок може бути настільки виваженим та переконливим. Особисто не поділяю його радикалістські погляди. Але розумію, що, на сьогоднішній день, цей напрям єдиний конструктивний підхід до розбудови реально незалежної Української Держави. А тези статті підтримую 100-відсотково.
brend _ 14.04.2008 10:03
IP: 77.87.152.---
Я націоналіст як івся моя родина,діди і прадіди які воювали за незалежну і соборну.Москаль зарвався і нападе під тим чи іншим приводом.Так я піду воювати ібагато підуть,але протистояти Раші одним дуже складно так вже було,якщо ми іпереможем загине ДУЖЕ БАГАТО.А під парасолькою НАТО великої війни просто небуде в гіршому випадку локальний конфлікт.Нарахунок ядерної зрої:УКРАЇНА НІКОЛИ НЕМАЛА ЯДЕРНОГО СТАТУСУ.Вся ядерна зброя була СССРівська,яку ми їм і віддали тільки флот чомусь залишили.До п.Тягнибока чому ви себе називаєте націоналістом і при тому відстоюєти точку зору КРЕМЛЯ?????Чому маучи партію не розяснююти людям переваги вступу до альянсу?????? Ітаких чому чимало. ТАК ХТО ВИ тов.ТЯГНИБОК????????????????
carbil _ 14.04.2008 09:57
IP: 195.244.9.---
В тім то й справа, що ситуація щодо приєднання до НАТО реально (а не на словах із гасел) складна. Як видно з тексту, і сам пан ТЯГНИБОК це визнає. До того ж, якби особисто я мав важелі впливу зі структур НАТО на те, аби дати зелене світло на вступ України до цього альянсу, то теж не поспішав би це робити (хоча б з огляду на те, що пан Президент разом із своїм секретаріатом та РНБО воює зі своїм урядом, а український народ зазомбований десятилітньою антинатівською пропагандою за совєтів.). Тобто, НАТО і США хочуть, щоб так звана еліта України визначилася, чого ж вона хоче ще, крім поповнення своїх капіталів. І от у цьому відношенні значно посприяла б реальна фінансова підтримка тим ЗМІ, які реально виступають за українську Україну з боку тих "елітян", котрі справді хочуть, щоб Україна була в НАТО і справді (а не на словах) виступають за розбудову української України. Цьому також значно сприяло б те, якби пан Тягнибок "сотоварищи" відмовивися від антиєврейської риторики (слава Богу, що дій таких немає) й подивився б, як підрозділи УПА співпрацювали з євреями. А то нинішнє російське керівництво тільки радіє з приводу антиєврейських виступів пана ТЯГНИБОКА, а реальна загроза для незалежної України одна: зі Сходу, від імперської Росії, що яскраво продемонстрували у своїх останніх заявах її очільники. На жаль, у нас у Кривому Розі за членство в НАТО відкрито виступає хіба що одна газета, просвітянська, та й та діє на громадських засадах. Отак-то, пане ТЯГНИБОК!
Ольгин _ 14.04.2008 09:55
IP: 77.122.43.---
Fry – "дивно, що позиція автора щодо НАТО збігається з кремлівською".
Точка зору автора не збігається з кремлівською. Москва хоче бачити Україну такою, як вона є зараз, – безсилою, розтрощеною, обезброєну. НАТО Україну взагалі не хоче, – хоче США, щоб Україна в лавах НАТО була їхнім сателітом та постачало українських вояків до гарячих точок. А автор, хоче, щоб Україна була сильною самодостатньою Державою, з якою рахуються в світовому співтоваристві. До речі, справжні члени ОУН, які дожили до наших днів, в тому числі й вже покійний Кук вважали здачу ядерного арсеналу зрадою національних інтересів. І взагалі, чого наші керівники, які клянуться в відданості незалежній Україні, весь час стоять біля чиїхось передпокоїв з простягнутою долонею? Ніхто нам у цю долоню нічого не покладе, хіба що плюнуть. Самим треба працювати!!!, а не тільки прикладати руку до сердця та безвідповідально патякати. Наш гарант, як елітний півень, – прокукарікав, а там хоч всіх курей на борщ переріжте, тільки мене на виставку звозіть...
Poluhohol _ 14.04.2008 09:46
IP: 62.80.167.---
14.04.2008 06:58___ azone
Делать сейчас самим ЯО – пупок развяжется (некем и нечем)... Во-вторых, прежде чем делать ЯО, надо сначала решить для себя, против кого его делать... Все ядерные державы решали сначала этот вопрос, из ответа на него вытекало все остальное. Если захотеть – можно сделать все, сделал же крошечный Израил Димону и ракеты (правда,на амеровские кредиты...)
azone _ 14.04.2008 06:58
IP: 209.148.156.---
Незалежнiсть гарантована ядерною зброєю працює майже так само надiйно як i НАТО, проте без зобов'язань. Наприклад Пакiстан, Індiя та Китай обрали саме такий шлях забезпечення суверенiтету. Менi булоб цiкаво, що думають прибiчникi такого шляху про iнфраструктуру утримання ядерної зброї. Наприклад, де проводити iспити? Також цiкаво було б дiзнатися чи готове населення України до мiжнародної iзоляцiї щонайменше на кiлька рокiв, як це було з Індiєю та Пакiстаном. Є i бiльш песимiстичнi речi щодо ядерної зброї, але хотiлося б почути думки хоча б щодо цих питань. Дякую.
Україноцентрист _ 14.04.2008 05:37
IP: 212.58.176.---
Вигідно що? – смію ще раз перепитати.
Невже "самодостатня та належно озброєна держава" з ядерним статусом, повноцінними кордонами, без чужих військових баз у Криму?

У Вас параноя. Не там ворожі агенти ввижаються.

Не треба перекладати з хворої голови на здорову. Добровільна здача Україною ядерної зброї – ось що справді було москві вигідно. Безпрецедентний по ідіотизму випадок. Ви можете уявити, щоб щось подібне вчудила Франція? До сих пір москалі з дурних хахлів тішаться. Але це вже питання до т.зв. "націонал-демократів" (вчорашніх комуняк), які разом з комуністами (теперішніми) ядерні боєголовки москалям віддавали. Хтось вірить в таку "щиру наївність" членів найвищого законодавчого органу? Як пити дати – кадрові гебісти. І добру валізу грошей нажив кожен за успішну спецоперацію. Ось за ким трибунал плаче за зраду Батьківщини. Так, тепер вони за НАТО. Тільки щось дуже в'яло. Як мокре горить.

Хіба не ясно, чого весь той шмельц так від люстрації відмазується? Наші сусіди, які вже в НАТО, доречі, давно це зробили. Поляки перед вступом в Альянс навіть по другому колу. А Україну саме тому ніхто й не прийме. Бо кому треба союзника з чужими агентами при владі? Обіцянки-цяцянки (дурному радість) будуть ще довго. Бо гріх таких дурнів не використати як розмінну монету. Будуть наші хлопці ще пару років талібів в Афгані ганяти, поки Москва не зробить нам нові Крути.

Роззуйте очі і подивіться на той жорстокий світ тверезо.
такс _ 14.04.2008 03:25
IP: 77.123.175.---
Шукай того, кому вигідно. А вигідно це Москві. Вигідно все, що робить Тягнибок. Так, як були вигідні заяви перед виборами 2004 року про "жидів і москалів", щоб показати Ющенка "тупим нациком". А тепер ці соплі. Ага, всі в Європі дурні і тому в НАТО. А Тягнибок, Корчинський і Путін – розумні і тому рятують Україну від НАТО.
такс _ 14.04.2008 03:24
IP: 77.123.175.---
Шукай того, кому вигідно. А вигідно це Москві. Вигідно все, що робить Тягнибок. Так, як були вигідні заяви перед виборами 2004 року про "жидів і москалів", щоб показати Ющенка "тупим нациком". А тепер ці соплі. Ага, всі в Європі дурні і тому в НАТО. А Тягнибок, Корчинський і Путін – розумні і тому рятують Україну від НАТО.
Україноцентрист _ 14.04.2008 01:35
IP: 91.145.219.---
І в чому ж вона "збігається з кремлівською"?
В тому, "що Україна може вистояти лише як самодостатня та належно озброєна держава"???
Fry _ 14.04.2008 01:24
IP: 195.245.120.---
Звичайно, можна багато чого написати на цю тему. Проте дивно, що позиція автора щодо НАТО збігається з кремлівською. Цікаво, коштів на партійні рахунки від невідомих благодійників не надходило останнім часом?
Уряд реформ392 Aтака Путіна1186 Корупція1287 Україна та Європа1064 тітушки18
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter