Українці, бережіть себе!
Протягом останніх тижнів на українців, як сніг на голову, посипалися приголомшливі економічні триллери про світову фінансову кризу, яка, за словами урядовців, ось-ось поглине Україну, як акула безпомічну рибину. Коли слухаю запевнення деяких представників уряду про необхідність застосування антикризових заходів і дивлюся у їхні сповнені жаху очі, мимоволі згадую стародавню радянську методику збору врожаю. Хитрі компартномеклатурники спочатку тривалий час горобцям дулі давали, хліба не збирали, а потім зчиняли галас, що треба героїчно порятувати хоча б частину. А що вже шуму, а біганини було – і пір'я летіло, і кулі свистіли, і бомби падали. Передовиці слухняних партійних газет тріскотіли про виснажливу, не на життя, а на смерть, "битву за врожай".
Українська економіка сьогодні справді на ладан дише. Але чи завинила у тому "світова економічна криза", як нас уперто намагаються переконати? Чи, може, причини занепаду нашої економіки зовсім інші? Пошукаємо відповідь на це запитання.
Уже 17 років Україна розвивається і без національної ідеології, і без економічної стратегії. Псевдоеліта, яка від 1991 року очолює країну, упродовж усіх цих років послідовно вела націю до небаченого зубожіння, яке маємо нині. За індексами людського розвитку і бідності (їх розраховують в Організації об'єднаних націй) у 2008 році Україна перебуває на 76 місці, поруч з такими державами, як Колумбія та Самоа. За межею бідності у нас опинилися 30% населення – це 14 мільйонів (!!!) українців. Згідно з останніми статистичними дослідженнями, 60% населення держави витрачає грошові доходи переважно на їжу – себто проїдає те, що заробляє. 80% українців на запитання, чи вважаєте ви себе бідними, відповідає ствердно. Обсяг ВВП на душу населення – показник, яким так любить хвалитися нинішній уряд, називаючи його не інакше, як "прекрасним" – насправді – один з найнижчих в Європі. У порівнянні з тими катастрофічними процесами, які вже багато років поспіль відбуваються в економіці України, світова економічна криза – низенька Моська порівняно з руйнівником-слоном.
Аби криза на світових фінансових ринках, зумовлена перегріванням ринку нерухомості та зростанням державного боргу, не позначилася на зовнішньоекономічній діяльності України, Кабінетові Міністрів треба було заздалегідь розробити план антикризових заходів. Так, як це зробили уряди усіх європейських країн. Перебуваючи недавно з візитом у Чехії, я спілкувався з нашими українцями -заробітчанами. Раптом одному з них телефонують з банку. Що, запитую, рахунок закрили, світова криза наступає. "Та ні, навпаки, – здивувався він, – пропонують узяти кредит". Тобто Чехію світова криза оминула, бо влада наперед подбала про своїх людей. Чи не тому, що Чехія була першою країною, яка провела люстрацію?
В Україні сталося ж як. Дочекалися, коли півень клюнув у саме око – коли гривня стрімко почала втрачати свої позиції, а долар непомірно зріс, а тоді – давай свою бездарну економічну політику списувати на невідворотний вплив світової кризи.
Фактично усі зусилля урядів – чи то Єханурова, чи Януковича, чи Тимошенко – були спрямовані не на стратегічний розвиток української економіки, а на те, аби за всяку ціну втримати виборця і при тому отримати для себе, улюблених, великі економічні блага. Підкилимна боротьба за найжирніший куш, неспроможність влади керуватися національними інтересами – оце і є справжні причини української економічної кризи.
Ми тривалий час йшли в нікуди, а нам казали, що нічого поганого бути не може. Пригадайте. Якийсь місяць тому урядовці щебетали про небувале економічне зростання, пишно презентували бюджет на 2009 рік, збільшений на 100 мільярдів (!) гривень і побудований на незначних інфляційних очікуваннях – 9.5%. Обіцяли небувале зростання доходів бюджету та фонтан щедрих соціальних виплат. Сьогодні раптом схаменулися, а деякі з цих виплат узагалі припинили...
Крок за кроком економіку Україну невідворотно знищували. Зростання зовнішнього боргу країни на 45% до 100 млрд. дол. США. Рекордна інфляція. Ціни на споживчі товари тільки за останній рік в Україні зросли на 31%, прогноз річної інфляції на 2008 рік – 21.6%. Уряд не тільки дарував одноразові виплати, але й здійснив грошову емісію в економіку країни у розмірі 44.7 млрд. грн. Кількість грошей від цього збільшилася на 47%. Злочинно заохочували імпорт. У першому півріччі цього року в Україну ввезли закордонного товару на 7,2 млрд. дол. більше, аніж вивезли. Це втричі більше, аніж за аналогічний період минулого року. Українці почали залежати від того, що виробляють за кордоном. Національна економіка потрапила в невиправдану і шкідливу залежність від світової. Частина національних виробників збанкрутувала.
Нині усі зусилля влади в Україні треба спрямувати на збільшення доходів бюджетів всіх рівнів. Слід підвищити суму гарантування вкладів фізичних осіб до 250 тис. грн., оскільки може постраждати населення, яке намагається зняти кошти з депозитних рахунків. Це заспокоїть українців – вони будуть певні, що з їхніми депозитами нічого не трапиться. Гроші, які заробітчани-українці з-за кордону переказують своїм родинам, покращують платіжний баланс України, тому варто зняти з цих грошей оподаткування на користь сімей заробітчан аж до стабілізації економічної ситуації в державі. Слід створити в складі Державного бюджету України Фонд підтримки економіки. Кошти цього Фонду через державні банки – "Ощадбанк" та "Укрексімбанк" – можна буде спрямовувати, наприклад, на фінансування інвестиційних проектів загальнодержавного значення, кредитування підприємницької діяльності, що знизить рівень безробіття. Конче необхідно у проекті державного бюджету на 2009 рік передбачити гроші на фінансову підтримку підприємств національної промисловості. Доцільно переглянути структуру видатків держбюджету, аби виявити непродуктивні витрати держави. Вивільнені гроші можна буде спрямувати на нейтралізацію наслідків фінансової кризи.
Але нічого цього не спроможна здійснити псевдоеліта, яка нині керує державою. Ба більше. Казки про всеосяжну і нібито невідворотну для України світову фінансову кризу нам, довірливим жалісливим українцям, розповідають для того, аби "під шумок", в скаламученій до болота економіці України, в якій вже ніхто нічого не бачить, розікрасти те, що дивом порятувалося від довгих загребущих рук. Скупити за копійки останні стратегічно важливі українські підприємства, повідбирати за безцінь в довірливих селян їхню землю. Так званий "антикризовий пакет законів" спрямований на ще більше збагачення олігархів. Тож найстрашніша криза, перед якою постала сьогодні Україна, – криза духовності та моралі. Найбільша розруха – та, що розвелася, як казав професор Преображенський, "в головах" наших владоможців.
Але брехня і фальш не можуть панувати вічно. Влада в Україні має бути іншою – сильною, принциповою і справедливою. Треба тільки пережити нинішній економічний морок, нестатки, навалу залякування, цькування світовою кризою – перед світанком, кажуть у народі, ніч завжди найтемніша.
Українці, бережіть себе! Не дозвольте напхати у свою свідомість полови. Маємо вижити задля нашої великої мети. Заради наших дітей. Для нового життя, яке ми будуватимемо разом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
