Країні потрібен... Закон! Новий. Про вибори.
Полюбуйтеся на всі ці маневри у коридорах влади. Хіба сліпий не бачить, що політична верхівка давно вже вперлася в глухий кут. Головні крісла країни аж тріщать, така довкола них "мала купа" зав'язалася. "Мала купа" з вершків політичної "еліти"... Кожен тягне табуретку на себе. Зате віз, який вони присягали тягти до "покращення життя вже сьогодні", "українського прориву" та інших небокраїв світлого майбутнього, де "закон для всіх один", – і нині там. Тобто – в болоті перманентної системної кризи.
Політичні банкрути можуть ще якийсь час пововтузитися біля парламентської трибуни. Можуть показово штовхатися ліктями чи вести безпринципні підкилимні торги, вгризатися один одному в горло чи злягатися по котрому колу у різні протиприродні "ситуативні більшості", переобирати спікерів... Проте, з кожним днем стає все очевидніше: вихід з глухого кута залишається один – на вибори.
Але чи буде це виходом для країни? Чи принесуть чергові позачергові вибори докорінні зміни? Чи може стати наступний парламент хоч на йоту кращим за попередні? Цілком зрозуміло: за існуючих правил політичної гри, шансів є дуже мало.
На наших очах вищий законодавчий орган держави остаточно перетворився на гламурний клуб для мажорів-олігархів. Відомо, що більше ніж три чверті нардепів – офіційні мільйонери або й мільярдери. Решта – покірна політична прислуга (мусить же хтось створювати враження політичної діяльності!). Чиї інтереси може представляти такий "представницький орган"? Тільки їхні, шкурні – це ясно, як Божий день. Тому на зустрічах українці запитують нас – як перегородити олігархам дорогу до влади? "Свобода" завжди про це говорила відверто. Ба більше, ми навіть писали листи: і до Президента Ющенка, і до лідерів фракцій "демократичних сил" з конкретними пропозиціями. Ще перед минулими позачерговими виборами "Свобода" подала чіткий план, як відділити владу від "бізнесу" (хіба не це нам обіцяли ще на Майдані?).
Аби олігархи, далекі від інтересів української нації, перестали пхатися до парламенту – кожен верхи на своїй цистерні з грішми – досить зробити кілька ключових змін у виборчому законодавстві.
Перше. Ліквідувати депутатську недоторканність щодо кримінальних та економічних злочинів. Такої кастової недоторканності, як у наших владоможців, немає в жодній цивілізованій країні. Скасування цих привілеїв саме собою знизить привабливість депутатського мандата для криміналітету, олігархів та нечистих на руку ділків. Адже всі вони пруться в нардепи, передусім, щоб прикрити депутатським мандатом свої злочини. Відтак, скасування недоторканності суттєво знизить рівень політичної корупції. Який злодій захоче витратити 7 млн. доларів за прохідне місце в списку, якщо мандат не гарантуватиме безкарності?
Так звана "демократична більшість" мала достатньо голосів, щоб скасувати ганебну кастову недоторканність. Ба більше – вони присягали виборцям зробити це. Вони сіли в депутатські крісла якраз завдяки цьому. Чому ж "демократи" навіть і не думали виконувати обіцянку? Відповідь шукайте в списках – там не один мільйонер, який витратив кругленьку суму саме за недоторканність. Вони купували собі можливість, використовуючи депутатські привілеї, продовжувати безкарний грабунок українців. Цинізм у тому, що саме за їхні гроші мандрувала країною сцена, на якій оратори вимахували кулачками під гаслом "Закон для всіх один!"
Друге. Обмежити суми виборчих фондів для партій і блоків, які беруть участь у виборах. Скажімо, до 2500-3000 мінімальних зарплат. Тоді у партій просто зникне потреба продавати місця у своїх виборчих списках. Це дасть шанс свіжим, дійсно ідеологічним силам змагатися на рівних з олігархічними "мегаблоками" і "гігапартіями". Сьогодні розмір мінімальної зарплатні – 605 гривень (з 1 грудня 2008р.). Це просто смішно! Нам кажуть, що на достойну оплату праці людей... немає грошей. А тим часом, витрати на зомбування цих людей – просто шалені. Вони ростуть від виборів до виборів у геометричній прогресії. Як у такій "бідній" державі виборчі кампанії партій можуть бути дорожчими, ніж у значно багатших країнах? Тому ми пропонуємо просту формулу: "Виборчі витрати політиків безпосередньо залежать від рівня доходів виборців". Це буде справедливо. Якщо мільярдери хочуть тратити більше на "білий і пухнастий" імідж своїх політпроектів – ласкаво просимо.
Але нехай спершу подбають про достойну зарплатню для громадян. Ось тоді влада перестане бути монополією кількох олігархічних кланів. Принаймні, навіть найбідніші громадяни зможуть підтримувати пожертвами свої, альтернативні політичні сили. Не менш важливо запровадити жорсткий контроль за використанням коштів з виборчих фондів. Дієвим має бути і покарання за порушення – знімати партії та блоки з виборчого процесу за перевищення розмірів виборчих фондів. Реальні витрати мають контролювати компетентні органи так само, як відслідковують, скажімо, сплату податків.
Навіть ліберальний світ давно усвідомив, що демократичні вибори – це змагання програм та ідеологій, а не капіталів (у Великобританії, на батьківщині парламентаризму, перший закон про обмеження витрат на вибори ухвалено ще у 1883 році). Наше ж виборче законодавство відверто провокує політичну корупцію та вкладення тіньових коштів у вибори.
Третє. Заборонити платну політичну рекламу в ЗМІ під час самої виборчої кампанії і навіть за три місяці до її початку. Як то є, наприклад, у Франції. Водночас, необхідно забезпечити рівний доступ усім учасникам виборів до ЗМІ для висвітлення своїх програмних засад, дебатів тощо. Тоді потреба роздувати виборчі фонди просто відпаде. Адже левова частка цих грошей іде саме на оплату теле- і радіо- ефірів, на масовану трансляцію рекламних роликів (за гебельсівською методою "тотальної пропаганди"). Вартість телереклами на виборах-2007, порівняно з попередніми, зросла на 70% і сягала 400 доларів за 1 секунду (!) трансляції. Одна прокрутка 20-тисекундного ролика на провідному телеканалі – 8 000 доларів. 10 разів прокрутити – квартира. А "мегаблоки" крутили реклами тривалістю по хвилині, з ранку до вечора, по всіх каналах радіо та телебачення! Хоча очевидно, що виборці так і не отримали достатньої інформації ні про програми "мегаблоків", ні, тим більше, про партійні списки. Спитайте, скажімо, у будь кого, хто голосував за БЮТ, чи він хоча би бачив виборчу програму "Український прорив", окрім самої розрекламованої назви? Ні. А чи знає зубожілий виборець "регіонів", скільки у їхньому прохідному списку мільйонерів та мільярдерів? Ні. То яким чином вся ця астрономічно дорога теле-радіо- тріскотня сприяє свідомому волевиявленню громадян? По-суті, Демократію підмінили Технологією. Насправді, під виглядом вільного вибору "грошові мішки" безсовісно маніпулюють масовою свідомістю з допомогою політтехнологій, помножених на кількість телевізорів.
Четверте. Забезпечити рівне представництво у виборчих комісіях усіх політичних сил, що беруть участь у виборах. Хто може пояснити, чому голоси виборців рахують винятково представники тих політичних сил, які представлені у парламенті? Закон, таким чином, стимулює фальсифікацію результатів виборів "за домовленністю". Непоодинокі факти, коли на минулих виборах під час підрахунку голосів партії, представлені у комісіях, "чесно" ділили між собою голоси позапарламентських політичних сил. Очевидно, розуміючи, що чесно заволодіти мандатом довіри народу стає щораз важче, псевдоеліта придумала для себе безпрограшні закони. Те, що не доробили маніпулятивні технології, дотягують фальсифікаціями на дільницях.
І головне. Змінити виборчу систему на пропорційну з відкритими списками. Себто, щоби людина, взявши виборчий бюлетень, поруч з назвою партії бачила прізвище кандидата, який у разі перемоги цієї політичної сили на виборах буде депутатом у її окрузі. Важливо також зобов'язати кандидатів у депутати вказувати в офіційній біографії: національність; усі попередні партійні й державні посади, від радянських часів; усі судимості, навіть якщо вони погашені тощо. Знімати кандидатів з реєстрації через приховування біографічних фактів або позбавляти депутатського мандата, якщо це виявиться після виборів. Бо яке може бути народовладдя, коли народ не має права на достовірну інформацію про тих, кого обирає? Тільки відкриті виборчі списки дозволять громадянам робити вільний усвідомлений вибір, а не купувати жирних котів у кольорових мішках "розкручених" брендів.
Нагадаю: "Свобода" ще перед минулими достроковими виборами вимагала винести на розгляд парламенту усі ці зміни до виборчого законодавства. Ми зверталися і до Президента Ющенка, і до тодішніх голів так званих "демократичних" фракцій у ВР – Ю. Тимошенко (БЮТ) та В. Кириленка (НУНС). Якби "демократи" підтримали хоч частину вимог "Свободи" – вже сьогодні ми були б ближче до справжнього Народовладдя. А, відповідно, – мали би зовсім іншу Верховну Раду. І не мусили б котрий рік з відразою спостерігати весь цей цирк під головним куполом країни. Нічого цього, звичайно, не зроблено. Так звані "демократи" палець об палець не вдарили, щоб наблизити виборче законодавство хоч на крок до реального народовладдя. Вони і в вус не дули навіть тоді, коли отримали парламентську більшість і всі три ключові посади в країні: Президента, Прем'єр-міністра та Голови Верховної ради. Отже, олігархи далі пхатимуться до парламенту, ніби там усі крісла медом намазані. Залишається сподіватися лише на одне – на свідомість і політичну зрілість виборців.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
