Зі святом, товариство!
Це неоцінений дар від Бога, що саме наше покоління – поважних, зрілих і юних – стало свідками проголошеної Незалежности. Однак проголосити ще не означає втілити. Кожне покоління має свою плату за Незалежність рідного дому – України: хто кров'ю, хто молитвами, хто інтелектом, хто фізичною працею, а дехто – нічим. Кожен має вибір, аби примножити або відняти у самих себе Незалежність.
Що означає це вимріяне віками поняття? Для багатьох з нас завжди було визначальним і першорядним саме поняття НЕЗАЛЕЖНОСТИ. Бо воно зі сфери ДУХУ. Воно першопричина вільного розвитку.
Незалежність народжується з аристократичного Духу, що не приймає жодної форми приниження та поневолення і діє через найрізноманітніші форми спротиву: від збройного до мирного. Потреба незалежности виправдує будь-які методи її досягнення у боротьбі з ворогом.
Незалежність народжується з людської і національної гідности. Гідність – це злагода з Богом, це відчуття господаря у власному домі, це пріоритет закону совісти. Невільники не знають гідности. Їм не потрібна незалежність – вони потребують лише зручнішого хомута.
Незалежність народжується з полярностей: любови і ненависти. Любови до істини та добра. Ненависти до насильства та зла. Любов треба захистити, насильство та зло – щоденно знищувати.
Незалежність народжується з рівноваги прав та обов'язків. Бо лише права – це сваволя. Лише обов'язки – це неволя. Незалежність – це гармонія прав та обов'язків перед своїми батьками, дітьми, Батьківщиною.
Незалежність народжується з пізнання Правди. Правда робить нас вільними і сильними, омана – сліпими й дурними.
Чи маємо ми державну незалежність: політичну, економічну, інформаційну, ментальну? Перший її складник – це зовсім не державні інституції, а спосіб мислення та світогляд громадян. Народ визріває до політичної незалежности лише тоді, коли одержимий ідейним пріоритетом – націєцентричним самоусвідомленням. Економічна незалежність – це всього лиш товарно-грошовий вияв політики. Інформаційна незалежність – це всеохопний культ власної мови та культури. Чому ми всього цього ще не маємо? Тому що рівень масового національного самоусвідомлення не сягнув ще своєї незворотної кульмінаційної точки радикального протистояння окупантам і їхнім прислужникам. Підтвердження цього – чинна неукраїнська влада як типова окупаційна адміністрація, що смакує свою нікчемну московську залежність та у своїй позірній силі демонструє абсолютне безсилля у незалежному державотворенні.
Отож плекаймо наш Дух, творімо самодостатню націоналістичну політичну еліту – і ми осягнемо нашу Незалежність, примножимо її, створимо силу для її захисту і розвитку. "Той, хто розширив межі римського Духу, переважає того, хто розширив кордони римського володіння," – мав рацію Цезар, кажучи так про Цицерона.
ВО "Свобода"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
