Нормандський формат та інтереси України
Сьогодні відбудеться черговий раунд переговорів державних лідерів України, Німеччини, Франції та московського агресора в так званому Нормандському форматі щодо ситуації на сході України.
Чи не станеться знову так, що кремлівський терорист доможеться свого – Україна пожертвує унітарним статусом та затвердить у Конституції фактичну автономію окупованих територій? А українська влада напередодні виборів фактичну капітуляцію розпіарить як "довгоочікуваний мир"?
Отож, як є насправді:
- Долю України вирішують не офіційний Київ і гаранти нашої безпеки – США і Велика Британія, а Путін і найбільш толерантні до нього посередники, яким їхні економічні і торговельні відносини з Росією значно важливіші за долю України.
- З моменту підписання Мінських домовленостей про припинення вогню російські окупанти щоденно їх порушували. За час так званого перемир'я було вбито сотні українських військових, захоплено сотні квадратних кілометрів нашої території. Фактично Україна виконує Мінські домовленості в односторонньому порядку. Натомість, влада називає це "перемир'ям", своїм "здобутком".
- Чого домагається Путін? Це очевидно – надання особливого статусу Донбасу, коли окуповані території отримають широку автономію з повноваженнями, які значно перевищують повноваження навіть Автономної Республіки Крим до окупації. Дозволю собі нагадати: ще у 2006 р. "Свобода" ініціювала проведення референдуму про зміну статусу Криму з автономного на обласний. Ми єдині застерігали – якщо цього не зробить українська влада, то статус Криму "змінить" Росія. Нас не чули, нашу позицію ігнорували, як наслідок – Україна втратила стратегічно важливу територію. Якщо знову не послухаєте "Свободу" – втратите пів країни.
Як має бути:
- Україні час працювати над зміною Нормандського формату. Свою підтримку цієї ідеї одразу після свого обрання оголосив Президент Польщі Анджей Дуда. В переговорах повинні брати участь сусіди України і гаранти її безпеки, а не економічні партнери Путіна.
- Повну відповідальність за соціально-економічну ситуацію на окупованих територіях мусить нести окупант – Росія.
- Громадяни України, які визнають себе такими, мають залишити окуповані території. Обов'язок влади – забезпечити їм права на рівні з іншими, а не коштом українців годувати окуповані території, фінансувати владу "гіві" і "моторол".
- Влада зобов'язана припинити будь-які економічні відносини з окупованими територіями до часу їх повного визволення від російських окупантів.
- Проведення будь-яких виборів на окупованих територіях Донбасу можливе лише після їх звільнення від російських окупантів та притягнення до відповідальності і позбавлення громадянства, а значить і виборчих прав – сепаратистів.
- Україна має закликати західних союзників посилювати санкції проти Росії до моменту звільнення окупованих територій – Донбасу та Криму – та виплати компенсацій за воєнні злочини.
- Офіційний Київ має вимагати від держав-гарантів за Будапештським меморандумом 1994 року виконати свої зобов'язання та надати Україні всебічну підтримку, зокрема військову, для протидії російському агресору.
І головне. Влада в першу чергу сама повинна показати рішучість і бажання боронити інтереси України. Слід перестати вести кулуарні торги з Кремлем, запровадити реальні, а не бутафорні, санкції проти Росії, розірвати торгові відносини з агресором.
Це наші вимоги. З ними ми вийшли під стіни парламенту 31 серпня, намагаючись не допустити ганебних змін до Конституції. Саме за це зараз десятки свободівців арештовані владою та ходять на допити. Але правда – за нами, тож ми переможемо! Бо "Свобода" – вірний щит своєї нації!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
