7 серпня 2015, 04:17

Публичная казнь продуктов в России. Быть или казаться?

Мишель Фуко в своей книге "Надзирать и наказывать: рождение тюрьмы" (1975 г.) проанализировал фундаментальные изменения, произошедшие в пенитенциарной системе в масштабах столетия, а также обобщил причины и характеристики нового подхода к методам наказания и дисциплины. Фуко говорит о тюрьме как основной, но не единственной форме наказания и поддержки дисциплины в современном мире, есть еще терапевтические форматы (школа, больница, армия и т.д.). Он напоминает, что тюрьме предшествовали различные формы наказания в виде общественных зрелищ. Отмена публичных казней связана с тем, что исчезла необходимость в зрелищности, в итоге, наказание стало наиболее скрытой, непубличной частью уголовной (наказательной) процедуры. В современном мире не зрелищность, а неотвратимость наказания определяет эффективность и действенность наказательной процедуры.

Сегодня в России мы наблюдаем обратный процесс, наказание становится публичным, возвращаются публичные казни, хоть и продуктов (хочется надеяться, что дальше казни продуктов дело не дойдет). И вот здесь у меня вопрос: это нервная реакция власти на санкции или это одна из стадий осознанного изменения сословной структуры российского общества, его переплавки до состояния гомогенности, где внешний враг имеет ключевое значение? То есть, это вопрос о том, быть или казаться? Это осознанность или случайность? Фашизация, как и демонстрация, правда, происходят при любом из этих вариантов. Любая казнь, во-первых, приучает зрителей к жестокости, а, во-вторых, приравнивает палача к нарушителю/врагу. Даже если это казнь продуктов.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...

Олухи царя небесного, або Три сценарії від росіян

Петербурзький міжнародний економічний форум, втім, як і вся РФ, докотилися до того, що Малофєєв і Дугін представили доповідь про майбутнє Росії...