8 грудня 2019, 23:35

Почему у Кремля не получится СССР-2

8 декабря 1991 в Беловежской Пуще Борис Ельцин, Леонид Кравчук и Станислав Шушкевич подписали Беловежское соглашение о создании СНГ и прекращении существования СССР. А ведь Владимир Путин – преемник Ельцина. Не говоря уже о том, что Россия первой из подписантов вышла из состава СССР – центробежные процессы запустила сама Москва.

Но Путин как преемник Ельцина, вместо того, чтобы заниматься построением постсоветской идентичности России, сегодня "ударился" в пересмотр итогов 1991 года, в частности, территориальных границ суверенных государств, образовавшихся после развала СССР. Причём, думаю, в большей степени по внутренним, а не внешним причинам – из-за нежелания что-то менять в целом и, соответственно, боязни конкуренции в частности. Курс на "консервативное большинство" и "алкоголизацию сознания" российских граждан через телепропаганду, в общем, сильно все упростил, сильно упразднив политический процесс и все институты, кроме самого президента РФ.

Но СССР-2 априори не получится. Без ценностей (условно говоря, переназвать американо в руссиано или производить лекарства без лицензий – это не ценности, это катастрофа) и современной экономики никакое господство страны, претендующей на статус прото/империи, невозможно.

Кремль может заниматься разжиганием конфликтов в самых разных точках мира, засылая "отряды" ГРУшников, и даже на какое-то время взломать ситуацию в той или иной стране. Но перевести тактическое преимущество в стратегическую победу куда сложнее. В 21 веке любые претензии на влияние, основанные исключительно на силовом подходе без экономики – это авантюра.

Другое дело, что пытаться ломать/ослаблять институты/государства Кремль, видимо, будет еще долго. Но это про разрушение, а не созидание. А на разрушении империю никогда не построить.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...