16 жовтня 2021, 16:09

Украина-Россия: кто кого переформатирует

Зацикленность российской власти на теме Украины – налицо. Речь идёт буквально о психологической зависимости России от Украины. А иногда и вовсе о модели поведения "господин и истерик", описанной Жаком Лаканом в его семинарах по психозам.

Недавняя статья зампреда СНБО РФ, а в прошлом президента и премьера, Дмитрия Медведева, – классический пример истерии. Независимо от того, с какой целью – внутренней или внешней – она писалась.

Да и отделить в России внутреннее и внешнее (если речь идёт об Украине) – уже невозможно. Отсюда где-то даже искренность в словах Путина о якобы "гражданской войне" на Донбассе. В том смысле, что в логике "одного народа" и одного пространства – это "гражданская война" РФ против Украины, раз ее власть не признаёт границы постсоветских государств от 1991 года.

Ещё один комплекс РФ – это проигрыш СССР в Холодной войне. Может, именно в этом кроются причины странных и непонятных, на первый взгляд, попыток Росиии пересмотреть мировую систему, сложившуюся после Второй Мировой войны, и обнулить пакт "Сталин-Черчилль-Рузвельт", несмотря на то, что СССР был одним из победителей.

Это я к тому, что комплексы и травмы у российских элит засели глубоко. Плюс – это все наложилось на внутреннюю составляющую (особенности ресурсной экономики и несменяемой власти). И на каком-то этапе Россия ушла от догоняющей стратегии Запада к стратегии взлома – не догонять Запад, а обваливать. По сути, это и есть новая война, цели России в которой навязать новые привила и новый пакт.

В такой логике понятно, что Украина – это краеугольный камень. Россия не может позволить, чтобы на постсоветском пространстве было самодостаточное государство. И будет пытаться переформатировать Украину под себя. Поэтому дело не в особом статусе Донбасса, на чем настаивают в России, а в том, чтобы попытаться изменить Украину под себя.

Но, как оказалось, это не так легко. И вся эта затея вдолгую. Более того, может так оказаться, что это не Россия, а Украина спровоцирует изменения в РФ.

Если Украина станет современным самодостаточным (политически, экономически, психологически) государством, понимающим свои преимущества и сильные стороны.

Именно этого, уверена, российские власти боятся больше всего. Украины как возможного позитивного образца государства на постсоветском пространстве. А впоследствии – Украины как центра консолидации западной части евразийского "хартленда" и источника демократических ценностей для этой части постимперской/постсоветской территории.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...