15 серпня 2022, 22:44

Галапагосы 21 века

У позднего Курта Воннегута есть роман "Галапагосы". Роман-антиутопия о вырождении человека.

Если коротко, то сюжет таков: небольшая группа людей, потерпевших кораблекрушение, зависает в водах одного из островов. События происходят на фоне экономического кризиса из-за эпидемии вирусного заболевания, к тому же сделавшего людей бесплодными. То есть, когда выжившие становятся последними образцами человеческого рода. В течении последующих лет их потомки видоизменяются, в итоге превращаясь в животных, напоминающих ластоногих с мордами и зубами, приспособленными лишь для ловли рыбы и наземных существ тоже. И функции их и дальше продолжают сокращаться.

Оказывается, сюжет применим и для 21 столетия. "Остров Россия". Эссе, которое Вадим Цимбурский написал уже о современной РФ, как вариант будущего. Правда, он имел в виду, что эта изоляционистская (от Запада) концепция будет строиться не на войне и разрушении других, а на попытках посмотреть вовнутрь России (то есть, на созидательной логике). Но после объявления войны, по сути, всему цивилизованному миру стоит вопрос не только о победе Украины, но и том, как раз и навсегда прекратить такой риск и в будущем.

Ну а сама РФ все больше напоминает Галапагосы. Животные рефлексы. Деньги и ресурсы нужны – только под войну, то есть, под уничтожение других. Руки и ноги – чтобы убивать и грабить других. Язык – без функции речи (поток пропагандистского бреда – это не речь). Ну и тд.

В России очень хотели дегуманизировать других, а в итоге – расчеловечили сами себя, показыв миру реальную морду. Но они пока ещё этого не заметили. Война для них (в большинстве своём, я о "глубинном народе") как кино и шоу. Но это пока. Тут вопрос – может ли быть обратный процесс (в случае осознания своей сути и галапагосской перспективы)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Деідіотизація РФ

З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу. Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному...

Не Ялта-2

Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді. Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї...

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...