15 серпня 2022, 22:44

Галапагосы 21 века

У позднего Курта Воннегута есть роман "Галапагосы". Роман-антиутопия о вырождении человека.

Если коротко, то сюжет таков: небольшая группа людей, потерпевших кораблекрушение, зависает в водах одного из островов. События происходят на фоне экономического кризиса из-за эпидемии вирусного заболевания, к тому же сделавшего людей бесплодными. То есть, когда выжившие становятся последними образцами человеческого рода. В течении последующих лет их потомки видоизменяются, в итоге превращаясь в животных, напоминающих ластоногих с мордами и зубами, приспособленными лишь для ловли рыбы и наземных существ тоже. И функции их и дальше продолжают сокращаться.

Оказывается, сюжет применим и для 21 столетия. "Остров Россия". Эссе, которое Вадим Цимбурский написал уже о современной РФ, как вариант будущего. Правда, он имел в виду, что эта изоляционистская (от Запада) концепция будет строиться не на войне и разрушении других, а на попытках посмотреть вовнутрь России (то есть, на созидательной логике). Но после объявления войны, по сути, всему цивилизованному миру стоит вопрос не только о победе Украины, но и том, как раз и навсегда прекратить такой риск и в будущем.

Ну а сама РФ все больше напоминает Галапагосы. Животные рефлексы. Деньги и ресурсы нужны – только под войну, то есть, под уничтожение других. Руки и ноги – чтобы убивать и грабить других. Язык – без функции речи (поток пропагандистского бреда – это не речь). Ну и тд.

В России очень хотели дегуманизировать других, а в итоге – расчеловечили сами себя, показыв миру реальную морду. Но они пока ещё этого не заметили. Война для них (в большинстве своём, я о "глубинном народе") как кино и шоу. Но это пока. Тут вопрос – может ли быть обратный процесс (в случае осознания своей сути и галапагосской перспективы)?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...