Про контекст кадрових змін
Останніми днями відбулося ряд гучних/статусних відставок високопосадовців у різних відомствах – в Кабміні (окремих міністерствах), Офісі президента, Генпрокуратурі, на рівні голів адміністрацій регіонів.
Десь це носило характер публічного обговорення можливих порушень/зловживань, а десь – рішення озвучувалися без будь-якого обговорення.
Безперечно, така синхронність відставок – це маркер. Закономірний, на мій погляд, та позитивний.
По-перше, це свідчення того, що на фоні затяжної війни внутрішня політика нікуди не зникла, і буде набирати обертів (у 2024 році за графіком, якщо не змістяться терміни через війну, мають відбутися як президентські, так і парламентські вибори; причому, їх почерговість, як і до повномасштабного вторгнення, залишається актуальним питанням).
Добре, що зберігається увага розслідувачів, українських та закордонних ЗМІ до ряду процесів. Наприклад, на фоні історії зі смертю Дениса Кірєєва, де проявилась, можливо, недостатня координація між собою розвідувальних відомств на початковому етапі, відбулася зустріч керівників ГУР Міноборони та СБУ. Війна, про що я часто пишу, вимагає не лише наших зовнішніх (військових та дипломатичних) перемог, а й внутрішніх – у плані зміцнення та невразливості України зсередини.
Кадрова політика в пострадянський країнах традиційно не прив'язана до будь-яких критеріїв, або ж – чисто формально до правил та процедур, а по факту мотивована неформатним пактом еліт, груповими інтересами та наявним рівнем політичної культури. Тут Україна має пройти великий шлях та прийти до мотивації суспільного блага, коли політичні еліти, капітал, суспільство та ідея розвитку держави будуть об'єднані.
По-друге, це свідчення зовнішньої уваги до внутрішніх процесів в Україні. А раз є така увага, значить – є запит на внутрішні перетворення, під які будуть виділятися значні фінансові ресурси.
Бачення миру для нас має включати не лише обговорення формату військової безпеки, але й здійснення кроків в інших сферах, які зроблять Україну самодостатньою зсередини (тим більше, є прив'язка до критеріїв кандидата в ЄС). Дуже важливо, щоб інерція наших військових перемог продовжилась на рівні внутрішніх перетворень, на рівні інституцій.
Це є питанням не лише трансформацій самої України, а й в значній мірі усього пострадянського простору.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
