18 серпня 2008, 13:17

Дуже коротко

З моїх відповідей на запитання читачів журналу "Корреспондент" (у наступному числі):

Уважаемая Оксана, видимо Вы следите за последними событиями в Грузии. По Вашему мнению, на чьей стороне правда – Путина или Саакашвили. И верите ли Вы в реальную угрозу для Украины со стороны России? Ирина Вайда, Одесса

ОЗ: – Спасибо Вам за этот вопрос, важнее его сейчас нет. Это не тот случай, когда можно быть "за белых или за красных". Это гонг мировой войны. Впервые в Европе после 1945 г. иностранная армия вторглась на территорию суверенного государства, не имея на то ни мандата ООН, ни иных международных правовых полномочий (виртуальные "2000 осетин", убитых российскими СМИ, – отмазка "для внутреннего употребления"). Ближайшая аналогия – 1938 г., Германия в Судетах. На этом фоне обсуждать внутренние проблемы Саакашвили – все равно что спорить о семейной жизни соседа, когда к нему в дом вломились бандиты. Обезумевший российский режим сделал свою заявку на "новый мировой порядок", и угрозы в адрес Украины как "сферы российских интересов" из уст его руководства уже прозвучали. Если мы сейчас заткнем уши и сделаем вид, что ничего не слышали, завтра нас ждет участь Польши в 1939 г. И "забалтывание" или замалчивание этой угрозы – уже не трусость, а преступление.



Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про дві сьогоднішні річниці

Оксана Забужко, для "Корреспондента": Год назад пессимисты шутили: "Янукович может нас удивить только приятно!". Увы, едва ли не самым "приятным" итогом за год "новой власти" приходится считать ее "политпросветительские" последствия: то, что народу всей соборной Украины (именно так!) воочию открылась ее полнейшая профессиональная беспомощность и некомпетентность...

На підтримку одної громадської акції: Не дамо згасити свічу пам'яті

В усій донедавній офіційній риториці довкола Голодомору мене незмінно бентежила одна річ: недоговореність. Так, ніби в 1933-му все й скінчилося, і пам'ять про один із наймасштабніших цивілізаційних злочинів в історії людства, скоєний на нашій землі, – то все-таки більше "ритуал під річницю", з сьогоднішньою бездольністю країни напряму не пов'язаний: за класиком кажучи – "наносили землі та й додому пішли"...

"Демократія по-українськи": Фінал за кадром

Нога охоронця з розмаху захряпнула з коридора двері просто інтелігенції перед носом. Передні оторопіло завмерли. - Що там, що? – допитувалися задні...

Передвиборче: Дві цитати, з епіграфом і постскриптумом

ЦИТАТА ПЕРША. З мого інтерв"ю журналові "Корреспондент" (у наступному номері). - Страна сейчас в предвыборной лихорадке, и, что хуже всего, мало кто верит, что после выборов ей станет лучше...

Про Гоголя

Шестилетнему киевлянину, как почти все киевские дети, свободно болтающему по-русски, мама решила перед сном вместо сказки почитать "Майскую ночь...

Сила і право: Відео з сектора Газа

Для тих, хто не знає англійської: вона не каже цим озброєним бардадимам нічого особливого. Звичайні, притомні людські слова, які, напевне, трохи дивно звучать у розпалі бойових дій: "Відступіться! Чому ви це робите? Чому ви в них стріляєте? Ви що, не розумієте, що так не можна робити?" і т...