Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

Для книжкових журналістів некнижкової країни (FAQ)

26 листопада 2008, 13:18

Коротка преамбула. Одне видання попросило мене висловитися на тему нашого "культурного просування" "в широкий світ". Прочитала я прислані питання – і сіла, "голову схопивши в руки" ©. Бо на такі питання (ті самі, без змін!) відповідаю українським ЗМІ вже десь років із п'ять – і щоразу "з азів", і щоразу – як уперше!

Дивна країна. Можна затовкти собі парочку-другу абзаців, як два-три акорди, а далі вже тільки займатися recycling'ом, – і ніхто й не помітить...

Ні, мені справді цікаво: от куди, до лиха, вся наша інформація провалюється, в яку таку "чорну діру"? (Вже доводилося чути, що й Голодомор відзначати "придумав Ющенко", – так, ніби Кучмин на те указ не 2003 року з'явився, а десь до падіння Трої!) Таке враження, що інформаційної пам'яті в країні вистачає максимум на місяць-півтора. Що промовлялося в ефірі в минулому сезоні, те вже "стерлося", без жодних слідів і наслідків, а те, що торік-позаторік, то взагалі як з епохи палеоліту – "старожилы не упомнят"! У висліді ніщо ні з чим не в'яжеться докупи, і, відповідно, ніщо нікуди не рухається. І при тому, що найдивовижніше, всі працюють, і всі при ділі.

Повертаючись до мого інтерв'ю: на прислані питання я таки відповіла. Раз і назавжди, так би мовити, – щоб більше до них ніколи не повертатися. Саме на те їх тут і вивішую. (Є в західній блог-журналістиці така рубрика – FAQ: frequently asked questions, "часто ставлені питання"). Отож дуже прошу: панове журналісти! Будь ласка, не полінуйтеся й скиньте цей текст (під катом) вашим колегам, котрі "по культуркє"... А ще краще – покладіть його в який-небудь редакційний файл для нових випускників журфаку, котрі завтра так само прийдуть освоювати ту саму тему "з чистого аркуша". Цим ви заощадите мені ще невідь-скільки років "рісайклінгу" – а крім того, поширите інформацію, яка, можливо, проспонукає когось не тільки до "здачі номера" (за студентською традицією – "здав та й забув"), а й до сяких-таких роздумів.



> 1) На цьогорічному Франкфуртському книжковому ярмарку Україні було відмовлено у наданні статусу почесного гостя події у 2012 році. Тепер сподіватися на його отримання можна не раніше 2016-го. На Вашу думку, які проблеми потрібно вирішити, аби Україна могла достойно презентувати себе на найбільшому у світі книжковому форумі? Наскільки важливим є вирішення питання перекладів наших авторів іноземними мовами?

Ох, та забудьте Ви про той Франкфурт! Україна не може достойно презентувати себе на жодному міжнародному книжковому форумі з тої простої причини, що сучасна Україна не є книжковою державою. Футбольною – так, а книжковою – ні. Згадайте, що в Україні:

- книгарень на душу населення офіційно в 27, а реально в 50 разів менше, ніж це передбачено європейським стандартом (за яким 1 книгарня має припадати на кожні 2 тис. душ!);

- 47% населення взагалі не читають книжок (а де б вони їх брали, коли книгарень нема?);

- навіть ті книгарні, що є, принаймні на 85% (за приблизними даними) заповнені книжками сусідньої держави (тобто, країна сама себе книжками не забезпечує!);

- за 17 років не видано жодного багатотомника з національної класики (навіть повного Шевченка досі нема!), тоді як у розвинених країнах таких щороку виходять десятки;

- на всю країну на пальцях можна перерахувати видавництва, які працюють "по-ринковому" (випускають книжки для читача, на продаж, а не "для замовника", на "одбій бабла")...

Ну, і так далі, – можна перераховувати до ранку, але й без того ясно, що наш "книжковий стандарт" відповідає рівню країн Екваторіальної Африки. А таких у Франкфурт не беруть. І переклади сучасних авторів іноземними мовами тут геть ні до чого, бо у Франкфурті, як і на кожному міжнародному форумі, країна-гість представляє насамперед свій внутрішній книжковий ринок. І що б ми мали представляти – напіваматорський ринок "сучукрліту" й гори нікому не потрібної "заказухи"? І хто те представлення (навіть якби нашкреблося, що представляти!) мав би робити, коли в нас елементарно відсутній цілий блок необхідних на те (породжуваних книжковим ринком) професій - починаючи від літературного оглядача і закінчуючи дизайнером книжкового стенду? (Як нема, до речі, й фахових книжкових журналістів, – за чи не єдиним винятком К.Родика, але "одна людина професії не робить"!) Перепрошую, але поки, для початку, не усвідомимо собі як слід, що Україна – це "книжкове Сомалі" (Уганда, Зімбабве, Намібія – на Ваш вибір...), доти надувати щоки й "ізображать" із себе європейців – то або невігластво, або шахрайство.

> 2) Чи є недержавні фонди, що фінансують перекладацькі проекти, єдиним можливим джерелом коштів для перекладачів? Яку роль при цьому можуть грати державні програми?

Не розумію цього питання. Кожна європейська держава має спеціальні інститути для промоції своєї літератури за кордоном. Простий експеримент: ідете в книгарню, берете до рук будь-яку перекладену українською художню книжку з Європи і читаєте на авантитулі: за підтримки Шведського інституту, за підтримки Гете-Інституту, за підтримки Центру французької культури, за підтримки Польського інституту в Києві, і т.д. Потім гуглите і довідуєтеся, що все це – державні інституції, які й фінансують переклад своїх письменників за кордоном – живих і мертвих.

> 3) Твори Оксани Забужко перекладені багатьма мовами. Яким чином Ви налагоджували контакти з перекладачами? Чи можна вважати, що видання перекладів – цілком Ваша заслуга?

Даруйте, але Ви, схоже, зовсім не уявляєте собі цього процесу. Головна фігура в справі "принесення" чужої літератури в якусь країну – це не перекладач, а видавець. І "налагоджувати контакти з перекладачами" – робота не автора, а видавця, який хоче цього автора опублікувати й купує в нього права на видання в своїй країні (перекладача видавець потім сам знайде, а не знайде з української, то замовить "переклад з перекладу", – таке в мене теж траплялось). Було, правда, кілька випадків, коли мене "відкривав" видавцеві саме захоплений книжкою перекладач, – так з'явились "Польові дослідження..." в Італії, "Сестро, сестро" в Чехії, "Казка про калинову сопілку" в Ірані, – але нікого з цих людей я доти не знала. Моя робота – не перекладачів собі шукати (їх, повторюю, знайде видавець), і навіть не видавців (їх знайде моя агентка), а писати книжки – які, як виявилось, цінуються й за межами України, і досить високо.

Все це, втім, не означає, ніби переклад з української – не проблема. Проблема, і пресерйозна. В Європі фахові перекладачі з української почали з'являтися тільки після розвалу СРСР, а в багатьох країнах їх нема й досі. В Швеції, напр., такий (з худліт) на всю країну ОДИН, і якраз на той час, коли видавництво Norstedts зібралось видавати "Польові дослідження з українського сексу", він був зайнятий, отож переклад робився з іншого перекладу – російського (мене шведи втішали тим, що така сама ситуація виникла в них зі "Снігом" Памука, який перекладали з англійської, бо тюрколог у Швеції теж виявився один, і теж був на той час зайнятий). А от у Франції "україністів" нема взагалі, як виду, так само як і у Великій Британії (можливо, років за 10 "підростуть" – тепер, коли в Кембриджі нарешті відкрили відділення Ukrainian Studies). Одне слово – "мы в начале долгого пути". І якщо вже говорити про українську державу, якій це все було й лишається "до лампади", то вона б мала, для "честі мундира", хоча б виділити (як це роблять усі культурні країни) спеціальну премію для перекладачів української літератури (серед них є правдиві ентузіасти-подвижники, перед якими мені завжди соромно за мою країну, бо всяка інша за їхній труд їх давно б орденами засипала!).

Так що всі мої "контакти з перекладачами" виникають виключно як "виробнича необхідність": коли перекладач у процесі роботи звертається до мене по консультацію, я йому пояснюю по мейлу/Скайпу все, що треба; англійські, російські й польські переклади (тобто мовами, якими володію сама) вимагаю надсилати мені для авторизації; з німецьким перекладачем купленого "загодя", ще недописаним, нового роману "Музей покинутих секретів" ми навіть з'їжджалися на спільні "робочі сесії" (і ще доведеться!), і т.д. Всі ці зайві витрати часу – ціна, яку я змушена платити за те, що: 1) складно пишу (ну, тут "сама винувата"!:-)), 2) пишу мовою, про саме існування якої широкий світ дізнався тільки після 1991-го року – і в якій перекладачам досі елементарно бракує навіть словників (уявляєте, на хвилиночку, завдання – перекласти Забужко на ту ж італійську, маючи до диспозиції тільки кишеньковий українсько-італійський словничок на 12 тис. слів "для заробітчан"?!) От і з цього й треба починати всяку розмову про переклади – що українська мова себе "не експортує". Нема в нас ні словників, ні курсів для стажування перекладачів із-за кордону, ні навіть "літньої школи" для тих, хто хоче вивчати українську: в Гарварді така є, в німецькому Грайфсвальді є, а от у самій Україні – нема, в жодному з національних університетів! А Ви питаєте, "яку роль можуть грати державні програми"...

> 4) Чи маєте Ви літературних агентів за кордоном? Якщо так, то яку роль зіграли вони у виданні перекладів? Поява професійних літературних агентів може сприяти популяризації української літератури у світі?

Про те, що я маю міжнародного агента (цікаво, а як інакше??), Ви могли б довідатися з англомовної версії мого офіційного сайту. І я не раз уже про це говорила й писала. Оскільки Ви вочевидь того не читали, даю лінк на мій торішній текст в "Українському Тижні" на цю тему, щоб Ви хоч трошки розуміли, що то за професія. Останнє Ваше запитання свідчить, що розумієте не дуже. Літагентам зовсім не треба "з'являтися" – в Європі й США їх цілі хмари "вже готових", бо це професія, на яку там вчать в університетах. Тільки от українськими авторами ті агенти наразі щось не дуже цікавляться.

> 5) Існує думка, що українським молодим авторам немає чого сказати світові через надмірну зосередженість на власних рефлексіях та переживаннях, що покоління так званих двотисячників неспроможне на написання творів, так би мовити, з іменем і статусом, якими свого часу стали "Московіада" Юрія Андруховича та "Польові дослідження українського сексу" Оксани Забужко. Чи є загроза того, що численні й подекуди одноманітні літературні сюжети, базовані на зануренні наших авторів в себе, можуть пройти повз закордонного читача і не зацікавити його?

"Мне бы Ваши заботы, господин учитель..." У молодих українських авторів є куди серйозніша "загроза" – взагалі пройти "повз читача". В тому числі – свого рідного, вітчизняного. Я, напр., із прочитаних цього року "молодих українських" книжок тільки дві запам'ятала – "Весілля з Європою" А. Санченка і "Стежку вздовж ріки" Маріанни Кіяновської, але ж обом цим авторам уже добряче за 30... Коли письменникові, молодому чи старому, "нема чого сказати" – це вже криза цінностей: значить, світ йому нецікавий (то як тоді він може бути цікавий світові?) Біда в тому, що в нас "творчий молодняк" росте, маючи перед очима єдину авторитетну модель культури – шоу. Шоу політиків, шоу "пающіх трусов"... І літератори мимоволі розбещуються цією моделлю "легкої слави": на фіга його, справді, паритись (читати, займатися самоосвітою, шукати "свою тему", роками збирати матеріал, мучитись і пріти над словом і т.д.), – коли можна натомість пострибати по сцені, проїхатись по країні з виступами – і ти вже "модний писатель", і в усіх газетах про це напишуть... Круто! А що письменник – не політик і не поп-зірка, і торгує не фейсом, а текстами, так до цього в "некнижковій країні" молодій людині самотужки дуже важко доглупатися – хіба поодиноким вдається... Так молодше покоління вже починає потроху розплачуватися за нашу "безкнижність". І, якщо ситуація найближчим часом не переломиться, далі буде тільки гірше.

powered by lun.ua
Коментарі — 56
Фотина _ 07.02.2009 20:13
IP: 94.179.195.---
Пані Оксано! Вітаю з нагородою. Тепер Ви княгиня. Нагороди Ви варті, в цьому я не сумніваюсь, але скількох гідних людей "пряниками" влада прибирала до рук. Чесно кажучи, боюсь за Вас. Шкода було б втратити мудру людину з незалежними поглядами. Однак Ваші "хохмочки" останнього часу – відчуваю – не "без пахощів облесливих долин".
Sebastien _ 09.12.2008 20:36
IP: 82.207.25.---
перекладачка написала:
[Ситуація ставить під загрозу права письменників, перекладачів, редакторів, журналістів, істориків. Слово є, а свободи нема!/QUOTE]
Свобода, навпаки, є. Навіть – суперсвобода для україномовних письменників. Просто немає попиту на їх "слово".
перекладачка _ 30.11.2008 17:52
IP: 80.133.187.---
Але ж треба якось міняти ситуацію? З чогось починати розгрібати всі ці завали – треба?
ТРЕБА, пані Оксано!!! Ситуація ставить під загрозу права письменників, перекладачів, редакторів, журналістів, істориків. Слово є, а свободи нема! Чи не мобілізуватися навколо ПЕН-клубу?
knyhar _ 29.11.2008 23:11
IP: 91.124.46.---
Прикро, що пані Забужко виявилася нездатною визнати свої брехні, або навести факти. Нездатність дискутувати і хамство – це все на що вона виявилася здатна. Я був про її розумові здібності трохи кращої думки. Бо щиро уважав, що бреше вона несвідомо, а виявилося, що маємо рецедив патологічної і малокомпетентної брехухи.
Оксана Забужко _ 29.11.2008 13:12
IP: 92.112.29.---
Прикро констатувати, але блоги "УП" дедалі більше перетворюються на помийницю.

Для тих, хто справді цікавиться темою: під ніком _knyhar – класичний чиновницький флуд. "Шкільні підручники" – "частина книжкового ринку" (!!!) – і далі можна не читати: ослячі вуха привітно стирчать з-під мундира. Ось такі "книгарі" в нас і правлять бал, від 1996 р. (коли відбулася "здача" українського ринку Росії) провалюючи все, що можна провалити, і поки вони "книгуватимуть", не бачити Україні Франкфурта, як власних вух (неослячих!:-)).

Для журналістів і "причетних": а от ображатися, далебі, не варт. Я розумію, що в нас цього не вчать і не вимагають – "досліджувати тему". І тому тільки в Україні (й Білорусі!) журналіст може підлетіти до Єлєни Образцової або Кшиштофа Зануссі, тицьнути мікрофона й прощебетати: "Расскажите нам о себе!" – навіть не здогадуючись, що це його професійний обов'язок, таке аудиторії "розказати". І ніхто й уваги не зверне. Але ж треба якось міняти ситуацію? З чогось починати розгрібати всі ці завали – треба?...
knyhar _ 28.11.2008 15:59
IP: 91.124.73.---
Пані Оксано, блог передбачає відповіді на коментарі. Чи Ви як радянська пропаганда: набрехали і сховалися
ulanka _ 27.11.2008 22:48
IP: 91.200.114.---
Дякую, шановна п. Оксано за те – що Ви є! За те, що Вас болить душа і Ви не байдужі. Окрім тих причин. які вказані – однією з важливих є, звичайно, школа – власне там і виховують (може не з своєї вини – а обставин) НЕчитачів, НЕдумаючих...І те, що відбувається – результат постсовкового простору, в якім мусимо жити і намагатися потрохи цю абсурдальну структуру винищувати – кожний на своєму рівні. Успіхів Вам і сили – витримки, бо тільки на ентузіазмі таких як ви це все потрохи рухається вперед, хоча помалу і важко. Звичайно, наші можновладці дуже низького культурного рівня, і доки це не зміниться, поки вони не будуть розумітися і любити класику – музику, мистецтво і т.д. (про генетику писати не буду:-)) – можна розраховувати тільки на таких сильних і з гарячим серцем, як Ви.
крыся_Марыся _ 27.11.2008 22:40
IP: 93.74.12.---
От цікаво: якщо для декого всі дописи п. Забужко такі "відверто дурнуваті й недолугі", якщо вона "старіюча й нудна тьотка"... то чому ті дехто так регулярно сунуться на її блог?

... їй часто читачі блогу закидають, що вона говорить одне й те саме... а самі читачі? Ті самі докори, ті самі характеристики, ті самі образи...

Чи то час нема куди подіти?
Чи це якийсь "інтелектуальний мазохізм" – силувати себе читати те, що тобі нецікаво?
kotok _ 27.11.2008 21:12
IP: 68.32.14.---
хиба ревуть волы як ясла повни-----успехов
knyhar _ 27.11.2008 16:14
IP: 91.124.28.---
у кожній, навіть дуже книжковій країні, половина населення не читає книжок. Україна за цим показником не дуже відрізняються від інших. Активно в кожній країні книжки купує незначний відсоток людей, переважно з вищою освітою. Ясно, що українці не належать до найбільших покупців книжок. А причин тому багато. І не найкращі житлові умови у багатьох інтелігентів (книжки треба десь складати) і відносно невеликий обсяг вільних коштів і звичайно, відсутність потужних інформаційних ресурсів, які б доносили інформацію про нові українські видання до читачів. Ну і звичайно недостатня кількість книгарень у багатьох регіонах. 30 відсотків усіх книжок купують у двох найбільших містах України: Києві і Харкові. Це торгова статистика. А видають у цих двох містах 80 відсотків усіх книжок в Україні.
Ясно, що українською мовою бракує перекладних видань. Говорити про якусь серйозну присутність на ринку можна буде говорити, коли це буде 2-3 тис. назв на рік, а не 400-450 (усіх перекладних видань укр. мовою. не лише художніх) як зараз
suspiria _ 27.11.2008 12:26
IP: 89.105.254.---
Если бы патриоты читали украинские книги, появился бы спрос. Открылись бы новые кнiгарнi, заработали бы в полный рост и те, что есть.
И была бы Украина книжной державой.
А может читать на мове нечего?
Vova _ 27.11.2008 11:35
IP: 193.19.152.---
Пані Оксано, Ви ж культурна людина – навіщо так обраджати Африку. Там теж живуть люди.
А проблеми у нас не від того, що книгарень мало, а від того що книжку купити собі не кожен може дозволити. Та й про російську книжку в Україні – то вже перегин. Щоб наших більше друкували – пишіть краще!!!
І щодо літніх шкіл з української для іноземців – і тут промах. Бо прнаймні університет Франка у Львові їх точно провадить.
Більше оптимізму, пані Оксано, і все буде добре, як каже Славко.
Ditrih_Antelson _ 27.11.2008 08:53
IP: 217.12.197.---
... Из свежих впечатлений.
Вчера зашёл в один из книжных магазинов родного Харькова (честно скажу, не самый крупный). Купил наконец 3-ий и 4-ый тома "Марта 17-го" Александра Исаевича и ещё кое-что, ну да дело не в этом.
Дело в другом...
В ценах.
Мне совершенно не нравится псевдонаучная графомания Оксаны Стефановны, доминирующая в её транквилловских изысканиях об украинских писателях. Художественные романы – тоже. А вот поэзию и эссеистику Забужко я весьма и весьма люблю.
Но не по 55 гривен за "Сестро, сестро".
Не по 28 за карманный "Let my people go".
С ценами на произведения прочих украинских авторов – ситуация аналогична.
И это при средней цене 28 – 37 гривен на книги российских издательств из классической серии. Да, там чуть ниже качество бумаги... При объёме 500 – 700 страниц против 100 – 300 украиноязычных современников. Ну, это помимо того, что Андрухович – не Мережковский, а Забужко – не Гиппиус.
Низкий вам поклон, паладины украинского языка.
Так держать!
vedel _ 27.11.2008 00:04
IP: 77.52.250.---
26.11.2008 14:34___ Стен1
Зайшов на Ваш сайт. Оскільки Ви декларуєте його як "культурний", то прочитав дещо. Хочу нагадати Вам, як культурній людині, що існує таке поняття як презумпція невинності. Ви ж не просто говорите про "преступление", а заявляєте, що його чинить наш Президент. Більше, Ви не аналізуєте діяльність Ющенка, Ви, як Вітренко, просто обзиваєте його. Шановний, це не просто некультурно. Це хамство. І Ви не Президента образили – треба дотягнутись до нього – Ви образили мене, громадянина України, який шанує державу, її символи, а також шанує Президента, хоча й не зовсім погоджується з його діяльністю.
knyhar _ 26.11.2008 23:29
IP: 91.124.23.---
принагідно, хочу попрохати пані Оксану не поширювати інформацію про 300-400 книгарень в Україні. 300 книгарень лише в трьох областях: Харківській, Донецькій та Дніпропетровській. А загалом в Україні понад тисячу книгарень. І ця кількість постійно зростає. Інша справа, що у нас недостатньо книжкових супермаркетів, та й ті належать не українцям. Але не треба більше казати, що у Варшаві книгарень більше ніж в усій Україні. Книгарень у Варшаві лише у двічі більше ніж у Львові. Але Варшава й більша удвічі. А вже в Любліні книгарень удвічі менше ніж у Львові. Тому давайте не лише звинувачувати журналістів, які й справді некомпетентні, включно з Родиком, а більше цікавитися фактами та пробувати їх аналізувати
knyhar _ 26.11.2008 22:53
IP: 91.124.23.---
Характерною рисою пані Оксани є викидання в інформаційний простір красивої брехні, яку потім поширюють малоосвічені журналісти. Чого вартий міфічний стандарт книгарня на 2 тис. чоловік. Це б у нас мало бути 23 тисячі книгарень. Це у 10 разів більше ніж у Польщі та в 2 рази більше ніж в Німеччині. Такою ж брехнею є 85 відсотків книжок з Росії на українському ринку. Половина книжкового ринку кожної країни становлять шкільні та вузівські підручники. Ми, що вже вчимося в школах вже за підручниками завезеними з Росії.
Так видання з Росії домінують в художній, особливо перекладній літературі. Там справді може бути 80 відсотків. Ну і займають десь 40 відсотків у дитячій літературі. Цебто максимум, що росіяни мають на нашому ринку це 25-30 процентів. Це загалом по Україні.
Ну і зовсім дивує називання України книжковим Зімбабве чи Сомалі. У цих країнах виходить кількасот назв книжок на рік, а в Україні 15 тис. Звичайно це не 27 тис. як у Польші, але більше ніж 5 тис. у Болгарії. Нам багато, що треба зробити, але не треба й ширити негативні стереотипи, що так полюбляє робити пані Оксана. Учітеся, читайте...
Marusia911 _ 26.11.2008 22:27
IP: 77.122.11.---
Журналісти ліниві й тупі, не слідкують за кожним словом великої письменниці, літератури нема, книги української нема, отстой і застой кругом одін. Пані, а що ви зробили для покращення літературного процесу в Україні...
oceanmen _ 26.11.2008 22:06
IP: 193.243.157.---
Пані Оксано, не слухайте дурних і відверто лаючих все українське. Вони не читають Ваших книжок. Все, що Ви пишете стосовно долі української сучасної книги- правда. Тож прохання велике- писати, і по можливості видавати Ваші книжки в неньці, бо, повірте, вони мають своїх цінувальників
dunduk _ 26.11.2008 21:48
IP: 213.160.137.---
хотілося б прочитати англійськй варіант "сексу". Просто цікаво. Взагалі на заході книги видають справно, але щоб там читали когось іншого за Дена Брауна, так це питання.

Переклад Снігу Памука українською важкуватий. Книга доволі сумна. Але сам автор вважає, що в ній багато кумедних епізодів. Переклад?

Із сучасних письменників можна виділити М.Матіос. Приємна робота із словом, хочеться читати, хоча краще не замислюватися про що пише... Але це особисте.

Чого всі пасуться. Бо Забужко хоч як там не крути все ж таки якийсь інтелект. Де ж ще глоток свежего воздуха можна отримати? І книжок же з Москви всіх не навезеш:-))))))
МольфарFAQ _ 26.11.2008 21:00
IP: 93.180.208.---
Стаття класна, але не допрацьована...Піднімаються актуальні проблеми інтелектуального буття української нації – це позитив (в принципі, як і у всіх творах автора); немає пропозиції альтернативного шляху розвитку – це негатив (в принципі, як і у всіх творах авторки:) Якщо пані Оксана ставить собі за мету лише оголення справжнього єства сучасної української літератури – то тут однозначно досягнутий результат...але...як завжди одне але...і думаю автор його розуміє))...що ж до дурнуватих дописів на даний блог – вони зобов"язані бути, інакше спецвідділ по "флуду" на українських форумах не отримає зарплатні))...Власна думка щодо альтернативи – її не буде доти, доки не буде нормальної тверезо мислячої української інтелігенції та української влади (а бажано два в одному) Пора, панове виходити з "Епохи Останніх Комсомольців"...
Хархама _ 26.11.2008 20:00
IP: 194.63.142.---
26.11.2008 19:22___ lev_silych
пардоне муа, а що таке "дом-2"?

Не зря соловьинной называют. Простите, по-украински не понимаю.:)))
Хархама _ 26.11.2008 19:57
IP: 194.63.142.---
26.11.2008 19:12___ _Netko_

Чи ж би?! Подивіться, хто їх коментує НЕ прочитавши:).

Вы все еще уговариваете меня читать Забужко?:))) Перечитайте мой предыдущий пост еще раз. Если я там что-то написал непонятно, переспросите.

"Маю великі сумніви"

:)))

"Ви – НЕ хочете, а змогу маєте."

В мире существует масса более вещей, которые меня интересуют больше. Габриель Маркес, вот, умирает, прощальное письмо миру написал. Хорошее, доброе письмо. Переведите на украинский язык и выложите здесь, возможно, нам будет о чем поговорить.

"Отож, шановний, не читаючи і не хотячи прочитати, але не зважаючи на це, маючи свою категоричну думку щодо укр.рад.літ., Ви дипломатично кажучи ДЕЩО неадекватні."

Только сейчас заметил, что у Вас речь идет об укр. рад. лит.:)))

"Коні – не винні (то не я сказав)."

Да мне их самому жалко. Пишут-бидкаются. Богатый украинский язык, а сказать на нем нечего. Ладно, куплю что-нибудь этим лошадям на прокорм. Может, они тоже когда-нибудь что-нибудь кроме своих бессмертных творив читать начнут. Глядишь, новый Гоголь заведется.

"Мрія кожного українофоба – дочекатися, коли про солов'їну казатимуть як про латину:). Скільки енергії, крові, життів поклали аби її втілити."

Теряете нить разговора и впадаете в экзальтацию? Насколько я понял, быть литературным переводчиком не желаете. Оставайтесь самодостаточным певцом гламурной независимости.
lev_silych _ 26.11.2008 19:22
IP: 77.123.212.---
26.11.2008 18:50___ Хархама
пардоне муа, а що таке "дом-2"?
_Netko_ _ 26.11.2008 19:12
IP: 195.42.130.---
26.11.2008 18:50___ Хархама
Вся разница между мной и Вами в том, что Вы тут комментируете "Польові дослідження...", а я то, что пани Оксана пишет в своем блоге.:)))
Чи ж би?! Подивіться, хто їх коментує НЕ прочитавши:). Саме – Ви. А між іншим – ані словом. Отже, "металургу" чи "дояре" – не перекручуйте

И Стельмаха, и Ле я, конечно же, читал.
Маю великі сумніви

Билыка и Андрияшика нет, и, признаюсь, даже нет желания.
Так-так, "металургу" чи "дояре" – се дуже файно вписується у ту совкову ідеологію. Але Вам до тих металургів і доярів – як до Марсу, бо вони ХОТІЛИ, але не мали змоги, а Ви – НЕ хочете, а змогу маєте.
Отож, шановний, не читаючи і не хотячи прочитати, але не зважаючи на це, маючи свою категоричну думку щодо укр.рад.літ., Ви дипломатично кажучи ДЕЩО неадекватні.

Первые два остались в проклятом прошлом.
Коні – не винні (то не я сказав).

Думаю, со временем наши укр. совр. литераторы войдут в историю мировой литературы как выдающиеся переводчики на украинский язык: Гоголь, Гарри Потер, Лукьяненко, "Дом-2". Да им равных просто нет.:)))
Мрія кожного українофоба – дочекатися, коли про солов'їну казатимуть як про латину:). Скільки енергії, крові, життів поклали аби її втілити. А віз і нині там:). Бо вам ніколи не розгадати, що ж такого єднає Карпатський Ліс та Холодний Яр:)
Отакої
Хархама _ 26.11.2008 18:50
IP: 194.63.142.---
26.11.2008 17:40___ _Netko_
"Але відмінність між Вами і мною (зокрема:)) полягає в тому, що я "Польові дослідження..." читав, а Ви – ні."

Вся разница между мной и Вами в том, что Вы тут комментируете "Польові дослідження...", а я то, что пани Оксана пишет в своем блоге.:)))

"А Ви їх ганите, бо не читали:)."

И Стельмаха, и Ле я, конечно же, читал. Билыка и Андрияшика нет, и, признаюсь, даже нет желания. Первые два остались в проклятом прошлом. Пани Оксана – наше светлое настоящее. Экстравагантная форма с пафосным и предсказуемым содержанием, выросшая на пустом месте, подпитывается мыслью о своей элитарности. Говорит, что умеет неплохо стрелять. Вы хотите, чтобы я на это тратил свое время? На одну страну двух Ющенко многовато. Думаю, со временем наши укр. совр. литераторы войдут в историю мировой литературы как выдающиеся переводчики на украинский язык: Гоголь, Гарри Потер, Лукьяненко, "Дом-2". Да им равных просто нет.:)))
Донбас7 Aтака Путіна1205 Уряд реформ398 Корупція1313 Зеленський7
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter