Сергій Дацюк Філософ

Популярно про стратегію та стратегування-2. Навіщо потрібна та як можлива стратегія?

04 жовтня 2007, 22:57

Більшість уявлень про стратегію наших політиків є неадекватними, бо не базуються на теоретичних знаннях. Разом з тим існують проблеми, які принципово неможливо вирішити без наявності стратегії.

Які уявлення політиків щодо стратегії є неадекватними через відсутність теорії?

Два чоловіка, що жили в один і той же час, співпрацювали, є авторами принципово полярних концепцій – концепції розвитку, яку традиційно пов'язують з Леонардо да Вінчі, та концепції балансу, яку пов'язують з Лукою Пачолі. Якщо першого знають майже всі, то другого часто не знають навіть бухгалтери. Адже саме Пачолі придумав те, що сьогодні називають "фінансовим балансом" – принцип подвійного запису розрахунків з роздільною лінією між "дебет" та "кредит" (з доповіді В.Нікітіна на КДКД). Отже є дві принципово різні стратегії змін – розвиток та баланс, прорив та поступовість, революція та еволюція.

Що краще для стратегії України – прорив чи поступовість, розвиток чи баланс? Поки що ми навіть питання так не ставимо. Частина політиків нам без дискусій пропонують прорив. Частина політиків досі, як і раніше, намагаються підсвідомо витримувати баланс. А широкий загал без дискусій, підсвідомо керуючись власними архетипами, повсякчас вибирає баланс. Україні не обов'язково потрібен прорив, можливо їй потрібен баланс. Дослідження українських траєкторій розвитку – шлях до подолання нереальності та недієвості розроблюваних стратегій.

Як визначити, які стратегії є реальні, а які приречені та провал? Тобто як проекти залежать від троектів? Проект – це бачення об'єктивації майбутнього, перспективне бачення об'єкту та/чи об'єктної сфери діяльності. "Троект" походить від слова "траекторія", тобто перспектива, що зпроекційована в минуле. Якщо в минулому не було тих чи інших траєкторій змін-розвитку, проекти яких ми вибудовуємо сьогодні, то без спеціальних надзусиль з нашого боку такі проекти скоріш за все зазнають провалу (з доповіді В.Нікітіна на КДКД). Отже сьогоднішнім стратегічним проектантам, перш ніж пропонувати прориви, варто вивчити траєкторії минулих проривів України з їх успіхами, помилками та наслідками.

Традиційно геополітика виступає однією з головних сфер аргументацій для зовнішньополітичної стратегії. Але геополітика була адекватною до кінця ХХ століття. В ХХІ столітті світ, що пов'язаний транспортними, телекомунікаційними, фінансовими, правовими і т.п. інфраструктурами – живе і змінюється в іншому просторі, ніж простір географічний. Так на місце теорії геополітики приходить теорія інфраструктурної політики, яка неодмінно має стати домінуючою в політиці стратегування (з авторської доповіді на КДКД). Це означає, що про цю теорію інфраполітики вітчизняні політики повинні мати хоча б базові уявлення.

Тепер спробуємо популярно сформулювати уявлення про типи та позиції стратегії з теорії багаторівневого стратегування. Рівень управління цілісною країною, де можлива "стратегія збереження цілісності країни", ми назвемо "нульовим рівнем стратегії" (0) . Рівень, де цілісна країна намагається втілювати "стратегію зіткнення або рівної конкуренції з іншими країнами", назвемо "першим рівнем стратегії" (1). Рівень, де цілісна країна намагається втілювати "стратегію перемоги в конкуренції з іншими країнами", назвемо "другим рівнем стратегії" (2). Рівень, де політичні сили чи управлінці загальнонаціонального рівня ведуть "стратегічну конкуренцію за управління цілісною країною", назвемо "рівнем стратегії мінус один" (-1). Рівень, де "всередині політичних сил чи гілок влади різні партії втілюють стратегію домінування", назвемо "рівнем стратегії мінус два" (-2) (з авторської доповіді на КДКД).

З точки зору теорії ігор, всі стратегії рівня меншого за 0 є некооперативними, стратегії рівня 0 і вище – кооперативними. Стратегії рівня 0 і нижче є об'єктними (ми збираємо в одне ціле країну як об'єкт); стратегії рівнів вищих за 0 є суб'єктними (ми конкуруємо з іншими зовнішньополітичними суб'єктами та переграємо їх).

Політик чи управлінець тільки тоді знаходиться в стратегічній позиції, коли тип стратегії, що він пропонує, дорівнює або нижчий за рівень його позиції. Якщо ми знаходимося в позиції некооперативних стратегій рівня -2 чи -1, то для цієї позиції стратегії вищих рівнів 0, 1 і 2 є фіктивними, тобто такими, що спрямовані на неправдиву політичну рекламу і не можуть бути застосовані на нижчих рівнях як власне суб'єктні стратегії. Отже сьогодні в українській політиці ми маємо справу з фіктивними стратегіями, коли стратегії нижчого рівня подаються як стратегії вищих рівнів, а політики та управлінці не знаходяться в стратегічних позиціях.

Фіктивні дії створюють стратегічний дисбаланс, що є гірше, ніж просто відсутність стратегії.
Коли у суперечку між політичними силами та навіть між партіями всередині політичних сил українські політики змушують втручатися зовнішніх суб'єктів впливу, внутрішні для країни некооперативні стратегії партій стають зовнішніми некооперативними стратегіями країни. Так стратегічний дисбаланс породжує зовнішнє управління та шкодить міжнародному реноме країни.

Тепер проінтерпретуємо актуально: допоки НУ конкурує з БЮТ за домінування всередині помаранчевої політичної сили (на стратегічному рівні -2), допоки НУ+БЮТ як політична сила конкурує з політичною силою ПР за домінуючий вплив на цілу країну (на стратегічному рівні -1), стратегії рівнів 0, 1, 2 не можуть в принципі бути дієвими, бо боротьба іде на нижчих рівнях.

Отже без застосування теорій стратегування вітчизняні стратеги є неадекватні самі та вводять в оману інших.

Які традиційні проблеми неможливо вирішити без стратегічного мислення?

Проблема перспективи країни безпосередньо пов'язана з проблемою депопуляції. Сьогодні всі партії пропонують шалені гроші з держбюджету за кожного новонароджену людину аж до її повноліття. Тенденція така, що скоро нове тіло, тобто одиниця населення, для державного бюджету коштуватиме дорожче, ніж вже навчений та працюючий вчений чи вчитель. Коли на відтворення суспільства затрати починають значно перевищувати затрати на розвиток, країна приречена. Люди народжують дітей не тому, що вже мають на це гроші, а тому що мають позитивну перспективу свого життя. Витрата великих грошей на народження та зростання дітей – одна з найбільших помилок нинішньої влади, яка обов'язково призведе до великих проблем. Коли з'явиться стратегічна перспектива у країні, з'явиться і упевненість людей в майбутньому, а отже вони почнуть народжувати дітей. Отже винятково наявність стратегічної перспективи веде до зростання населення, а не гроші.

Проблема структури державного та муніципальних бюджетів безпосередньо пов'язані з відсутністю стратегій. Досі структури бюджетів є наслідком компромісів та цинічних міжпартійних торгів (рівня -2 та -1), що не мають жодного відношення до стратегії розвитку країни (рівень 0) та теорії структури бюджетів. Наші бюджети – без короткострокових стратегій розвитку (0), без принципу бюджетування (0), без інфраструктурного підходу (0). Отже нульовий стратегічний рівень в структурі бюджетів поки що не може бути досягнутий.

Відсутність стратегічних підходів до зовнішньої політики створила хибну мішень – НАТО та хибну дилему: НАТО чи не-НАТО. Насправді це проблема державної безпеки (рівні 0, 1, 2), а НАТО – інструмент рівня 2, причому не єдиний і не найкращий. Політики, які мислять стратегічно, спочатку формулюють вимоги та критерії безпеки (на рівнях 0, 1, 2), а потім шукають інструменти. За відсутності стратегічного мислення розкол в країні (рівні -2 та -1) щодо НАТО став основою зовнішнього управління країною. Так за відсутності стратегії та стратегічної комунікації питання про НАТО фактично знищує безпеку країни.

Виконавча влада сьогодні діє не просто нестратегічно чи непродуктивно, вона діє контрпродуктивно. Парадокс контрпродуктивності управління – економіка найкраще розвивається за того Уряду, який найменше здатен до управління. Тип управління в Уряді не може бути змінено, бо де-факто не існує такого суб'єкту в країні, який би був в стратегічній позиції над Урядом, який би запропонував стратегію реформи виконавчої влади. Президент за Конституцією не є в стратегічній позиції. Розподіл повноважень між Президентом та Урядом – це некооперативна стратегія -1 всередині виконавчої влади; розподіл повноважень між президентськими міністрами та коаліційними міністрами – це некооперативна стратегія -2 всередині Кабміну як підрозділу виконавчої влади. Стратегія реформ державного управління (хоча б рівня 0) має описувати вибір між типами управління (адміністративний, кризовий, програмно-цільовий, стратегічний), між способами управління (системно-ієрархічний, мережево-інфраструктурний, символічний, віртуальний).

Отже головна проблема стратегування в країні – як нам зайняти стратегічну позицію на рівнях -2 та -1 та вийти хоча б на нульовий рівень стратегії.

Читати частини 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10

powered by lun.ua
Коментарі — 66
IO95 _ 06.10.2007 10:38
IP: 193.34.79.---
06.10.2007 09:58___ Netko
1.До чого тут дзот?
Вибачте, така асоціація... Переконаний Ви там у касці сидите...:))
Не в образу, просто тішить Ваш military стиль математика-ортодокса, який (на його думку:)) нищівно трощить "парящого" філософа.
До слова, останні Ваші аргументи дуже слабенькі. Але хай вже сам автор їх спростовує.
Netko _ 06.10.2007 10:08
IP: 194.44.134.---
06.10.2007 09:53___ Provocator
НЕТКО, ви не вмієте розуміти теорії.
Для мене отаке Ваше твердження хибне в принципі, а стратегічно взагалі безглузде.
Я вже Вам пояснював, що якщо Ви викладаєте (чи описуєте) теорію, і протягом її викладу формулююєте хибні або суперечливі твердження (є в нас файне слово – БЗДУРИ), то Ваша теорія ніц не варта. Користь від неї є тільки як від занять гантелями (розумові вправи).
Навіть якщо Вам вдасться довести, що 8*8=64 (а я сумніваюсь що це Вам до снаги), і всі свято у це вірять, але по дорозі Ви бодай в одному місці сперлися на факт, що 2*2=5, то оминаючи справедливість твердження 8*8=64 (Вами НЕдоведеного), можна сміливо стверджувати, що МЕТОД який Ви пропонуєте (і відповідно використали), потрібно викидати на смітник. Що шкода? Ну тоді гайда його орати (і не по-абзіацно, а по-реченнєво). Якщо наведені щойно міркування для Вас заскладні, то це зовсім не тому що я використовую ткрміни, які не хочу чи не вмію визначити (так як це робите Ви), а справа СУТО в Вас.
На тому і з тим ся відкланюю:)
Netko _ 06.10.2007 09:58
IP: 194.44.134.---
06.10.2007 08:27___ IO95
1.До чого тут дзот?
2.Якщо це такий суперглибокий та ксерпанковозавуальований натяк на ОУН-УПА, то нагадую, що вони у дзотах не сиділи. Навіть Олександр Голуб про це знає:)
3.Написав свої повідомлення ПІСЛЯ того, як більшість зацікавлених осіб висловилась, отже їхня кількість не могла нервувати чи створювати незручності для бажаючих висловитись
4.Поважаю автора (що вже колись колись визнав), саме тому уважно перечитав написане і висловився з цього приводу
5.Спробував застосувати прочитане до Вашого повідомлення – alas, "одне з двох" вистрибує ПОЗА межі множини {-2, -1,0,1,2}. Отже, за визначенням С.Дацюка, маємо типовий (яскравий?) приклад фіктивної дії:)
Provocator _ 06.10.2007 09:53
IP: 77.122.61.---
НЕТКО, ви не вмієте розуміти теорії. Теорії – це не окремі абзаци, а концептуальний підхід, який дає можливість розуміти абзаци. Кожен абзац будья-кої теорії може бути розкритикований.
Я відповім на контраргумент, що вже зустрічається не раз. Якщо розвинуті країни мають стратегічну перспективу, то чому у них така ж сама проблема з народжуваністю. Відповідь проста, і її знають самі ці країни. Справа в тому, що розвинуті країни мають великі проблеми з цією самою стратегічною перспективою – як США, так і Європа, і це їх дуже непокоїть. Народжуваність дітей – дуже точний показник наявності чи відсутності стратегічної перспективи у країни. Сьогодні слабке місце в стратегічній перспективі розвинутих країн – ціннісний аспект: споживання понад усе. Тобто навіщо народжувати дітей, коли самим так класно споживати цей світ – будинки, машини, подорожі по світу, нічні клуби, яхти, адреналін, алкоголь, наркотики, і т.д. Тут не до дітей, бо діти заважають гігантському масштабу споживання. Саме тому цивілізації, що вже не одне тисячоліття працюють з мотивацією і ціннісними аспектами своїх людей (як от Індія та Китай) мають такий розвиток і таку перспективу. Україні варто дивитися не на США чи Євпропу, а повчитися стратегуванню у сфері життєвих мотивацій у Індії та Китаю.
IO95 _ 06.10.2007 08:27
IP: 193.34.79.---
Netko сидить у своєму дзоті і строчить по аффтару каменти "залазь в мій дзот, тут я тебе і порішу". Але аффтар так високо над хмарами...:)))
Netko _ 06.10.2007 01:27
IP: 194.44.134.---
05.10.2007 11:53___ Reader_
Зараз ризикну сформулювати головну проблему
А як на мене, то головна помилка (часом свідома, а може інтуїтивна), це коли розглядаючи динамічну систему, що описується приблизно однаковим набором дифрівнянь (для різних країн), намагаються якісний аналіз для нашої країни заміняти відповідним аналізом для інших країн, забуваючи що початкові умови істотно відрізняються та не гладкими в принципі (отже твердження про неперевну залежність розв'язку від початкових умов застосовувати не можна взагалі)
Netko _ 06.10.2007 01:18
IP: 194.44.134.---
05.10.2007 16:05___ Provocator
1) Первое место по продажам фильмов в мире занимает не Голливуд, а Индия с ее фильмами. 2) Лучшие программисты – не из Силиконовой долины, а индийские и т.д.
Ну і аргументи?!
1) В Китаї зїдають найбільше тарганів – то й що?
2) Байка! Сумніваєтесь – аргументуйтеакуратно й ретельно, а не переповідайте почуте. Увагу до розвитку програмування в Індії інайвищий рівень програмістів – індусів – то речі не тотожні
Netko _ 06.10.2007 01:12
IP: 194.44.134.---
Відсутність стратегічних підходів до зовнішньої політики створила хибну мішень – НАТО та хибну дилему: НАТО чи не-НАТО.
Коли? Якщо йдеться за 2003 рік, то все було файнютко. Бо тодішня влада не боялася що її посунуть (усунуть) з олімпу. А далі то вже була карта, якою грають. До стратегії на рівні боротьби за виборця НАТО не має жодного стосунку: це є червона шмата (цілком абстрактна) для певного прошарку виборців, до речі доволі вузького (щодо зацікавлення). Просто воно називається НАТО і його подано отак як подано. Тобто це є фікція, а не зовнішньополітична стратегія. До речі у більшості інших країн, цілком слушна й продуктивна (як стратегія).
Тип управління в Уряді не може бути змінено, бо де-факто не існує такого суб'єкту в країні, який би був в стратегічній позиції над Урядом, який би запропонував стратегію реформи виконавчої влади.
А це сформульовано незрозуміло і туманно.
Netko _ 06.10.2007 01:11
IP: 194.44.134.---
стратегії рівнів 0, 1, 2 не можуть в принципі бути дієвими,
А що автор має на увазі коли говорить про дієвість стратегії? Особливо, коли актуально наводить приклад нашої конкретної політики? Реакцію виборця чи може збільшення золотого запасу країни?
Люди народжують дітей не тому, що вже мають на це гроші, а тому що мають позитивну перспективу свого життя.
Хибне твердження. Приклад, бідні країни, або мусульманські країни (або й сім'ї), сільські родини порівняно з міськими.
Витрата великих грошей на народження та зростання дітей – одна з найбільших помилок нинішньої влади, яка обов'язково призведе до великих проблем.
Якби кошти на дитину родина закопувала в землю або відсилала на Марс – тоді так. Інакше – дурниця, бо вони витрачаються на проукт, який продається в Україні. Далі, враховуючи кричущу недоплату в Україні (штучно занижена оплата праці), якщо вивести молодих мам з виробництва, постраждають виключно надприбутки.
Коли з'явиться стратегічна перспектива у країні, з'явиться і упевненість людей в майбутньому, а отже вони почнуть народжувати дітей.
Це взагалі байка. Розкажіть нам про розвинені західноєвропейські і їхні проблеми з народжуваністю – особливо так би мовити представників "білої раси".
Отже винятково наявність стратегічної перспективи веде до зростання населення, а не гроші.
Умовивід, який не має нічого спільного з дійсністю
Netko _ 06.10.2007 01:09
IP: 194.44.134.---
З точки зору теорії ігор, всі стратегії рівня меншого за 0 є некооперативними, стратегії рівня 0 і вище – кооперативними.
Оскільки відображення множини стратегій у множину цілих чисел автор будував зі стелі (додайте до всіх значень чилсо 3 – всі знчення стануть додатніми, відніміть 3 – стануть від'ємними, тобто статус кооперативності змінюється на протилежний – нонсенс. Цікаво що при цьому порядок зберігається), тому статус кооперативності запропонований автором – некоректний.
Стратегії рівня 0 і нижче є об'єктними (ми збираємо в одне ціле країну як об'єкт)
В означеннях даних автором щодо стратегій рівня менше 0, жодним словом не йдеться про кавалки країни чи їх склеювання. Отже, тут знову маємо некоректність
стратегії рівнів вищих за 0 є суб'єктними (ми конкуруємо з іншими зовнішньополітичними суб'єктами та переграємо їх)
А якщо конкурування відбувається із країною, яку автор називає об'єктом, тоді як?:) Чи в автора країна є одночасно об'єктом і суб'єктом? Тоді означення автора фігаро-істичні (відносні)

Наступний абзац – плутанина з позицією, в якій перебуває політика і позицією, в якій перебуває країна.

Далі, як Фіктивні дії пов'язані з пропозиціями стратегій політиками: пропозиція – це вже дія, чи впровадження чи втілення певної стратегії можна вважати дією і тільки це?
Netko _ 06.10.2007 01:06
IP: 194.44.134.---
Спершу щодо мови:
Два чоловіка – правильно Два чоловікИ
зпроекційована] – правильно яку зпроектовано
тих чи інших – правильно тих чи тих
зайняти стратегічну позицію – правильно посісти стратегічну позицію
Reader_ _ 05.10.2007 21:54
IP: 80.91.186.---
05.10.2007 18:26___ sb64
Тут вообще попытка представления проблемы как хаотической, а у нас главная задача -избегать появления странных атракторов в модели. Кроме того, мы не ставим перед собой задачу описания поведения системы в любой произвольный период времени.

А позвольте ещё ввести уровень -3, это когда определённые силы занимаются переделом за счёт истощения ресурсов уровня 0, что на следующем -4 позволит говорить уже об уровнях а0, b0, c0, и т.д. или об уровне кооперации со страной Х, что позволит сразу перейти на уровень 2.

P.S. А субъективно – запахло Соросом и дефолтом, это без всяких концепций и атракторов.
IO95 _ 05.10.2007 21:23
IP: 193.34.79.---
05.10.2007 14:59___ sb64
Я в захопленні від Вашого вміння "щадаще критиковать"...
sb64 _ 05.10.2007 18:26
IP: 62.64.116.---
кстати, Сережа... если доказать то, что поименованное Вами как "баланс" действительно представляет собой странный аттрактор (или не может быть представлено и описано иначе чем странный аттрактор), то и вопрос выбора между развитием и балансом снимается сам собой... в силу принципиальной невозможности предсказания траектории этого объекта на приемлемом для задач стратегии отрезке времени...
Reader_ _ 05.10.2007 16:24
IP: 80.91.186.---
05.10.2007 12:15___ sb64
Согласен, но пока мы пытаемся только достичь каких-то точек соприкосновения, а вы уже к реальным задачам.
Reader_ _ 05.10.2007 16:19
IP: 80.91.186.---
05.10.2007 12:56___ Сергій Дацюк
Що там в тіні, що там у світлі, неважливо, важливо віднормувати і те і інше співставно.
А тут сперечатись не буду, залишається питання підбору нормування.
Reader_ _ 05.10.2007 16:14
IP: 80.91.186.---
05.10.2007 12:56___ Сергій Дацюк
Це не потрібно, бо існують теорії (зокрема авторська Теорія віртуальності), яка дозволяє оперувати віртуальним так само як і актуальним. Що там в тіні, що там у світлі, неважливо, важливо віднормувати і те і інше співставно. Це і є передумова стратегування.
А чим відрізняється віртуальне від актуального, віртуальні одиниці можуть проявляти себе цілком актуально, власне вони і використовуються для актуалізації абстракцій.

Мова про дещо менш теоретичне, я назвав би це валово-маніпуляційний підхід, або підгонка, коли зовнішній фактор виступає замовником деяких критеріїв, при досягненні яких можливі якісь позитивні по відношенню до виконавця діїї. Виконавець може використати коструктивний підхід, а може використати метод маніпуляцій показниками, тобто створити систему імітаторів роботи, що значно простіше. Це можно назвати зовнішньою віртуалізацію. І що ж, таким чином була досягнута зовнішня актуалізація. Але головна небезпека виникає коли досягнуто критерій внутрішньої локальної віртуалізації, тобто коли розірвані прямі причинно-наслідкові зв'язки між дією і наслідком. Для вульгарно-авторитарного керівника створюється капсула, коли його дії аналізуються і відслідковуються, а наслідком є не реальні результати, а імітація того, що він вимагає. Тобто, актуалізація через віртуалізацію досягається у кінечній кількості ключових точок. А от коли внутрішня капсуляція змикається з зовнішньою актуалізацією, от тоді і маємо, те що маємо.
Provocator _ 05.10.2007 16:05
IP: 77.122.61.---
05.10.2007 13:24___ Vlad_iz_Kharkova
На самом деле, никогда стратегия прорыва не была задумана иреализована в соответсвии с планом, она всегда была спонтанна и такой прорыв всегда заканчивался возвратом на прежние позиции.
Прорыв Китая за последние годы более, чем очевиден. На всякий случай сообщаю, что среднесрочная стратегия Китая – 70 лет (одна человеческая жизнь). А вы говорите – не бывает.
А прорыв Индии вообще осуществлялся на протяжении десятилетий. Интересно, что с точки зрения траэкторий развития Индия весьма близка к США: возьмем например кино и компьютерное программирование. 1) Первое место по продажам фильмов в мире занимает не Голливуд, а Индия с ее фильмами. 2) Лучшие программисты – не из Силиконовой долины, а индийские и т.д.
sb64 _ 05.10.2007 14:59
IP: 62.64.116.---
05.10.2007 12:56___ Сергій Дацюк
Сережа, мы начали с вопроса о корректности представления баланса как альтернативы развитию...
Вы сказали, что под балансом подразумеваете то, что Пригожин называет странным аттрактором... и настаиваете, что это процесс... (хотя это область, в пределах которой наблюдается хаотический процесс)...
Оставим в покое Пригожина с его взглядами на нестабильность как фундаментальный аспект универсума...
и попробуем вернуться к предлагаемой Вами терминологии...
Т.о.
1) баланс и развитие – две принципиально разные стратегии изменений
2) вопрос о том какая из стратегий изменений лучше для стратегии Украины мы пока не ставим... и не делаем это потому, что о теории стратегического многоуровневого управления ни сторонники прорыва ни сторонники баланса (стабильности?) не слышали...

а она есть...

спасибо... жду третью серию...:)
faustus _ 05.10.2007 14:47
IP: 62.64.115.---
ОК. Ну не може бути в цій країни стільки дурнів у політиці.
Якщо запропонувати шкалу від 0 до 10 за якою можна умовно кажучи визначити схильність до стратегування того чи іншого політика, то хто б який бал отримав?
чи є стратеги, які втілюють в практику певні стратегії, про яких широка громадськість не здогадується?
Мені чомусь здається, що рівень стратегування Віктора Андрійовича дещо вищий, аніж решти політиків. інтуїтивно здається, що в хлопців є якийсь План.
Щодо ЮВТ, то мені видається, що це політик-НАКОЙКАЦИ – політик, який живе та існує у війні. Війна – це природне середовище ЮВТ. її стратегія – війна.
Але й стратагеми виникли з війни...
Віктор Федорович – ето какоє то недаразуменіє. Стратега я в ньому не бачу. це симптоматичний тип політика-виконавця, директора Донбасу тощо. але він не стратег. Стратегом є Сан Санич. Його рано списувати з великої політики.

є одна антистратагема – "шукати досконалість".
Думаю стратегування необхідне тут і зараз. В Українському контексті воно відносне як і будь яка річ, яка існує лише відносно інших речей.
Тому не впевнений, що теза про ніби то неможливість побудови стратегій вищого рівня за умови коли існують стратегії -1 та -2 – є працює на 100%.
можливо в Україні слід говорити про матричний тип стратегування – комбінаторні моделі побудови стратегій – хоча з точки зору здорового глузду це може вийвитись нісенітницею...
лолита _ 05.10.2007 13:25
IP: 217.24.165.---
Толковая статья! Вдуть бы её суть в головы наших власть придержащих и к власти приближающихся!
Vlad_iz_Kharkova _ 05.10.2007 13:24
IP: 195.26.93.---
Все это замечательно, но в управлении государством реализация долговременной стратегии невозможна. Слишком много непредвиденных факторов постояно требуют реагирования, слишком много участников игры.
Стратегии положительные и отрицательные не являются взаимоисключающими, разве что автор считает, что при реализации положительных стратегий вся политическая элита объединяется вокруг них.
На самом деле, никогда стратегия прорыва не была задумана иреализована в соответсвии с планом, она всегда была спонтанна и такой прорыв всегда заканчивался возвратом на прежние позиции. Более того, такой прорыв всегда был реакией на застой, на отсутствие эволюции. Поэтому эволюция – основной вариант развития.
Сергій Дацюк _ 05.10.2007 12:56
IP: 77.122.61.---
05.10.2007 11:20___ Reader_
Початок стратегічного планування можливий лише тоді, коли ми почнемо рахувати реальні показники, а не уявні. Зараз головне питання це занайти співвідношення Real та Imagine.
Це не потрібно, бо існують теорії (зокрема авторська Теорія віртуальності), яка дозволяє оперувати віртуальним так само як і актуальним. Що там в тіні, що там у світлі, неважливо, важливо віднормувати і те і інше співставно. Це і є передумова стратегування.
05.10.2007 11:26___ sb64
баланс, в моем понимании, – это состояние равновесия
В том и гениальность Пригожина, что он показывает балланс не как статическое состояние, а как неравновесное состояние, странный аттрактор, то есть процесс спонтанного перехода между некоторыми фиксированными состояниями.
sb64 _ 05.10.2007 12:28
IP: 62.64.116.---
05.10.2007 12:11___ PVN
Вы сожалеете, я сожалею, большинство читателей этого материала сожалеет, Сергей Дацюк не только сожалеет, но еще и пытается что-то предложить (и в этом "что-то" есть очень много здравых и интересных мыслей)... и?... дальше то что?... ну потеоритизируем... я не говорю, что пользы от этого нет никакой... польза есть... эффекта мало...
sb64 _ 05.10.2007 12:15
IP: 62.64.116.---
05.10.2007 11:53___ Reader_
:)
пытаться построить не только оптимальную, но и вообще какую-либо траекторию перевода системы из одного состояние в другое если при этом эти состояния не определены (не описаны, не понимаемы и т.д) – задача невероятно сложная...:)
ONLINE
Україна та Європа1104 Aтака Путіна1245 Корупція1366 Уряд реформ410 Зеленський41
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter