Сергій Дацюк Філософ

Чи потрібна філософія в Україні? 2. Яка нам потрібна філософія?

26 лютого 2009, 16:00

Українська філософія в контексті традицій, засновки українськості філософії та яка саме нам потрібна філософія.

Українська філософія в контексті традицій

Чому філософія так пізно з'являється в Росії та в Україні? На це питання найбільш переконливу та послідовну відповідь дає Г.П.Федотов в своїй статті "Трагедія інтелігенції". Це відставання було закладено саме в Київській Русі, яка приймає християнство в процесі греко-візантійського культурного впливу, в той час як Європа християнізується від Риму зі значно більш широким культурним впливом, тобто переймаючи в тому числі і філософію. Отримавши з Греції тільки Біблію, ми не отримали ні Гомера, ні Платона, ні Аристотеля. І коли в ХІІ столітті в Парижі уже кипіли філософські диспути, в Києві – відбувалися подвиги печерських іноків, які писали літописи та патерики. Сакральною мовою була вибрана не грецька, подібно до того, як Європа обрала латинь і відповідно на ній отримала весь філософський корпус книг, а церковно-слов'янська, на якій книг не було і яка не була мовою науки та філософії аж до ХVIII століття. Грецька філософія могла прийти до нас, але не судилося. Цей шлях заздалегідь визначив неможливість в Росії та в Україні своєї Реформації, яка власне і проявилася в Європі як спроба зробити сакральні тексти загальнодоступними і слугувала каталізатором її філософського розвитку.

В 2007 році вийшла книга Петра Кралюка ""Білі плями" в історії української філософії". Там зокрема автор характеризує українську філософію через погляди Дмитра Чижевського в його книжці "Нариси з історії філософії України" (1931), де той запропонував підходи, які досі наслідують, коли вивчають українську філософію. 1) Філософію на території України почали вивчати з Київської Русі, коли було прийняте християнство; 2) Перший український філософ – Григорій Сковорода ("філософія серця"); 3) основна лінія філософського розвитку ніколи не проходила через Україну, українці не належать до "філософських народів"; 4) відтак до українських філософів можуть бути віднесені письменники чи викладачі філософії, які хоча б що-небудь таке філософське писали. Таке розуміння філософії, яке автор загаданої книжки намагається спростувати, і досі панує в Україні.

На наш погляд, повноцінною філософія в країні є тоді, коли серед академічної філософії, філософської публіцистики, філософської есеїстики та філологічно-літературної критики, перш за все, присутня фундаментальна філософія. Сьогодні в Україні видано небагато книг з філософії українських авторів, але жодна з них в повній мірі не належить до фундаментальної філософії, відтак зокрема і не здобула світового розголосу. Цьому звичайно є багато причин, але найголовніша – немасштабність домагань філософів та нефундаментальність їх підходів.

Загальне враження від української філософії – хоч минулого, хоч теперішнього – приземленість, відсутність божевільних ідей, які би захоплювали уяву, змушували змінювати своє життя в новому світовлаштуванні, пробивали бар'єри офіціозу та національні кордони. Духовність може існувати тільки завдяки новим божевільним ідеям, які не сприймаються більшістю – це завжди було так і ніколи не буде інакше.

В тій чи іншій мірі до фундаментальної філософії світового рівня можуть бути віднесені всього три книги філософів, що мають українське походження: Олександр Потебня "Мислення та мова" (1862), Микола Бердяєв "Філософія свободи" (1911), Лев Шестов (Лев Ісаакович Шварцман) "Афіни та Ієрусалим" (1938). Водночас українська академічна філософія, обстоюючи філософський лінгвоцентризм, започаткований та розвинутий у творах Вільгельма фон Гумбольдта, Мартіна Хайдегера та Олександра Потебні, не вважає ці книги українською філософією, бо написані вони російською мовою.

Тут розгортається катастрофа так званої українськості філософії, що проявляє себе у неадекватних відповідях на питання – що таке власне українська філософія та кого вважати українськими філософами. Давно хотілося запитати представників так званої офіційної філософії – чому Сковорода вважається українським філософом, а Шестов, Бердяєв, Шпет, Голосовкер вважаються російськими філософами? Яка між ними різниця?

Всі ці філософи вчилися або/та жили та викладали в Україні. Всі вони писали російською мовою. Чому ж тоді Сковорода – український філософ, а решта – ні?

Просто тому, що Сковорода жив у часи, коли російська імперія ще тільки починала асиміляцію українства? Так йому і цього вистачило, бо Сковорода значним чином був зросійщеним. Цього якось не хочуть традиційно визнавати, але це ж так. Тому, що Сковорода на відміну від інших мандрував Україною? Але мандрівка не є базовою філософською діяльністю. Тому, що Сковороду читали та пропагували в Україні? Так і решту – також. Тому що Сковорода був в опозиції до існуючої влади? Так і решта за це дуже поплатилися – Сковорода хоч жив в Україні, а більшість з названих решти взагалі вислали з радянської на той час країни. Тому що сам Сковорода себе визнавав українським філософом і відтак є більш зручним для сучасної державної ідеології? А чи повинна оцінка філософії іти під диктат ідеології?

Зверніть увагу, що ми зовсім не проти того, щоб вважати Сковороду українським філософом – ми проти того, щоб не вважати українськими філософами Бердяєва, Шестова, Голосовкера чи Шпета.

Чому в Україні нема філософських традицій? Досить детально питання наступності в українській філософії ми розглядали в своїй студентській роботі "Наступність, філософія та Київський університет". Перерив традицій в Україні пов'язаний з постійним переходом від одного імперського культурного впливу до іншого, та ще й всередині російської імперії ми пережили революцію початку ХХ століття. І в кожній такій зміні імперських впливів ми намагалися відрікатися від культури, яка привносилася тією чи іншою імперією, – так кожен раз гинула філософія, яка не встигала відновлюватися.

Чому в Україні немає фундаментальної філософії? Та тому, наприклад, що майже вся фундаментальна філософія початку ХХ століття в Росії створена саме нашими земляками, хоча і російською мовою, а ми в своєму примітивному лінгвоцентризмі відрікаємося від неї. Тобто ми робимо те, що не раз вже робили, – відрікаємось від філософської культури свого минулого на черговому історичному переломі.

Катастрофа в українській філософії закінчиться тоді, коли філософія перестане бути філологією та національно-мовною філософією, і стане тим, чим вона і має бути – роботою чистого духу. Україні потрібно присвоїти свою українську філософію – філософію Бердяєва, Шестова, Голосовкера, Шпета та інших наших земляків, духовно привласнити ті ідеї та концепти, що творилися на цій території.

Засновки українськості філософії

Ґрунт та доля, а не мова – ось засновки українськості нашої філософії, бо тільки спільна доля та територіальна належність дозволяє філософу нести на собі духовні підвалини свого народу. Лінгвоцентризм української філософії – це її смерть. Філософія має творити мову, але не зводитися винятково до мовного змісту. Потрібно звільнити філософію від ідеологічних засад мовної політики. Філософія має говорити мовою ідей та концептів, а не мовою державної ідеології чи мовної політики. Там, де філософію перетворюють на державну ідеологію мовної націоналізації, на виняткове усвідомлення своєї окремішності та неповторності, філософія функціоналізується і духовно вмирає.

В Україні філософія ще сяк-так творить державну та корпоративну ідеології, але філософія у нас зовсім не творить мову, бо не продукує нових ідей та концептів у словах. Зазвичай творцем мови взагалі вважається народ. Але народ взагалі тільки придумує слова, які відображають очевидне, тобто народ творить мову очевидності, мову широковживаних понять і словосполучень. Мова неочевидного і складного для уяви та мислення продукується дуже вузьким колом людей, які мислять філософськи. Тому не узагальнююче-описова, а саме конструктивно-духовна потуга філософії є тим, що власне розвиває мову та водночас і логіку з точки зору їх ускладнення. Але якщо філософія дуже захоплюється інтерпретацією, а не творенням мови та мислеформ, то вона стає філологією чи логікою – в залежності від своїх обмежених цілей.

В Україні досі української мови фундаментальної філософії нема. Щоб вона з'явилася, потрібен переклад хоча б двох книжок – це "Наука логіки" Гегеля та "Буття та час" Хайдегера. Неважко перекласти Канта, бо апперцепція буде апперцепція, антиципація буде антиципація, а апріорне буде апріорне. Неважко перекладати всяку структуралістську літературу, де дискурс, означуване і означуюче, "номада" чи різома – не потребують великих зусиль для перекладу. А от з "Наукою логіки" чи з "Буттям та часом" так не вийде. Такі переклади не можуть бути індивідуальним проектом, бо це потребує надзвичайних зусиль багатьох спеціалістів країни в сфері філології та філософії з більшості її інститутів.

І справа тут не в грошах. Впродовж останніх 10 років в Україні закордонні фонди робили декілька спроб профінансувати український переклад цих книг, але все впиралося у відсутність професійних перекладачів філософської літератури, бо переклад цих книг це виклик у мовотворенні. Нажаль українські філософські інституції з 1991 року займалися чимось іншим. Тому зараз українська мова фундаментальної філософії фактично мертва – філософію заполонили інтерпретації, метафорика, публіцистика, есеїстика та гра словами. Це все плата філософії за намагання бути популярною, але це занадто велика плата, бо вона нищить саму філософію.

Яка саме нам потрібна філософія?

Перш за все, нам потрібні ідеї та концепти, а не інтерпретації. Інтерпретації в філософії це наслідок надлишкової її академізації, тобто коли філософію максимально пристосовують до викладання, а не власне до філософствування, до осмисляючого роздуму, до вільного мислення про нові сутності. Такі нові сутності мають поставати у вигляді нових ідей та концептів, а не компіляцій чи інтерпретацій уже існуючих філософських текстів.

По-друге, нам потрібні теорії, а не метафорика, публіцистика чи есеїстика. Це зробити мабуть найважче. Бо так важко відмовитися філософу від популярності та розголосу ще за життя. Філософські теорії роблять основну важку роботу в філософії, і якщо вони справді важливі, то їх автори стають відомими тільки після своєї смерті. Метафорика, публіцистика та есеїстика, хоч і легковажні, зате роблять їх авторів відомими тим швидше, чим більше епатажними чи спрощено провокативними вони є. Тим шляхетнішою є теоретична діяльність, бо це найдуховніша з філософій, цінність якої полягає в концептуальному мисленні, яке тільки і створює майбутнє.

По-третє, нам потрібна філософія сутностей, а не гра слів. Грою слів в філософії займаються тоді, коли не мають теоретичного уявлення про нові сутності, при цьому намагаються їх виразити за допомогою так званих метаморфем (Свасьян). Ці метаморфеми несуть дуже бідний і здебільшого метафоричний зміст, який дозволяє філософу досить вільно ним оперувати, нічого насправді не прояснюючи. Ви дуже часто зустрічалися з метаморфемами – постмодернізм, гіперреальність, неокласика, метааонтропологія, ультрапатріотизм. "Гіпер-", "ультра-", "нео-", "пост-", "мета-" – все це намагання сказати про зміну сутності, намагаючись при цьому зберігати сутність. Така філософія сутнісно завжди вторинна.

Причому зауважте, що розуміння фундаментальної філософії завжди має епохальний зміст – те, що вважається фундаментальністю в одну епоху, в іншу вже може стати тематичною філософією, а фундаментальність таким чином переміщається на більш глибший та універсальний рівень. Філософська фундаментальна теорія – ось що нам потрібно.

Чи може з'явитися українська фундаментальна філософія не як спроба окремого філософа, а як запит вітчизняних філософських інституцій? В Україні гуманітарної теорії взагалі і філософсько-онтологічної зокрема не існує. Вимоги ВАК навіть не дозволяють теорії з'явитися, бо дисертації філософи змушені розробляти винятково з позиції дослідника. Отже будь-яка вітчизняна філософська теорія в своєму оригінальному вигляді є в принципі недисертабельна в Україні. Більше того – вища освіта зайнята просто відвертим шахрайством щодо студентів – їм в кращому випадку викладають чужі закордонні теорії та вчать вести дослідження на основі цих теорії. Але жоден вуз не вчить будувати теорії.

Українські студенти навіть не підозрюють, що теорії потрібно розробляти самим, а не тільки вичитувати з книжок чужинців. І коли такий студент стає кандидатом чи доктором філософських наук в Україні – він гине як філософ, оскільки без належного розвитку теорії чисто дослідницькі дисертації не є затребуваними в філософії, бо не важать нічого. Це може здатися дуже різким, але компілятивні нетеоретичні вітчизняні дисертації гуманітарних наук вже давно не потрібні навіть в самій Україні. Це менш помітно в природничих науках, бо там теоретизування ще подекуди збереглося, але в соціально-гуманітарних науках ми можемо спостерігати справжню катастрофу з теорією в дисертабельній діяльності.

Люди гуманітарної науки (студенти та вчені) іноді навіть не спроможні відрефлексувати свої інтелектуальні позиції: їм навіть в голову не приходить здогадатися, що досліджувати за чужими теоріями і розробляти власні теорії – це принципово різні інтелектуальні сфери діяльності. Іноді вони щиро впевнені, що роблять важливий внесок в науку чи філософію, всього лишень досліджуючи. Втрата власних теоретичних розробок – це найперший наслідок відсутності філософії в тій чи іншій країні.

Відома байка про реакцію Г.П.Щедровицького на пропозицію закрити відділ теоретичної філософії, оскільки люди там взагалі роблять якісь дурниці, що теорією не є. На це Г.П. відповів, що завжди повинна бути кімната, на якій написано "Теорія", і завжди мають бути люди, які функціонально мають займатися теорією. Коли таке місце буде і такі люди будуть, то з часом з'явиться і теорія. А коли такого місця не буде і люди ніде цим займатися не будуть, то і теорії не буде. Власне саме зараз прийшов такий час – таких місць, де було б написано "Теорія", майже не лишилось, і людей, які функціонально мали би займатися філософською теорією, не залишилося.

Отже сьогодні Україна практично не має власних теоретиків в соціально-гуманітарній сфері, а гуманітарна наука в Україні перетворилася на чисту формальність, коли дисертації та наукові звання продаються і купуються. В такій ситуації філософія втрачає свою найпрактичнішу функцію – бути основою теорій, зокрема і наукових. Вітчизняна фундаментальна філософія практично відсутня і завдання її створення навіть не поставлене.

Тому наперекір всьому давайте скажемо про необхідне. Нам потрібне представлення всіх напрямків сучасної філософії в тісній співпраці з філософіями інших країн. В цьому сенсі ми не маємо іти за модою на структуралізм-постмодернізм чи на методологію. Нам потрібна, перш за все, вітчизняна фундаментальна теоретична філософія, яка не зводиться за своєю спеціалізацією до метафорики, публіцистики, есеїстики чи викладацько-монографічного академізму. Нам потрібна не тільки наукова філософія, а таке філософське теоретизування, яке дозволяє бачити більш ширші горизонти, ніж наука.

Нам потрібна найсерйозніша з часів Канта фундаментальна реонтологізація, яка має призвести до принципової зміни уявлень про світовлаштування. Нам потрібна нова культурна та цивілізаційна філософія, яка кладе в основу принцип мотиваційної толерантності та відсутності мотиваційного тоталітаризму споживацтва. Нам потрібна нова соціальна філософія, яка вивчає не тільки соціальний рух мікроструктур країн та їх об'єднань, але і мережеві соціальні структури глобального світу.

Сьогодні фундаментальна філософія це концептуальна філософія поза іманенцією, поза очевидним світом – у конструктивному вимірі віртуальної онтології. Нам потрібна філософія поза межами антропоцентризму, філософія штучного інтелекту та допустимо інших типів інтелекту, що мають позаземне чи позачасопросторове походження. Сучасна філософія наступної епохи – це конструктивізм, як допустимість виходу в онтологічній уяві за межі часопростору, в багатореальністну дійсність, в розробку не тільки внутрісвітових, але позасвітових змістів.

Нова фундаментальна філософія виникає в тому місці, де живе дух, а це може бути і Україна, бо дух живе, де хоче.

Читати частини 1, 3

powered by lun.ua
Коментарі — 30
Muzikaa _ 27.03.2009 11:52
IP: 195.140.169.---
Дякую за статтю!

"Загальне враження від української філософії –... приземленість, відсутність божевільних ідей, які би захоплювали уяву, змушували змінювати своє життя...
Духовність може існувати тільки завдяки новим божевільним ідеям, які не сприймаються більшістю, ..."

Цікава була б думка автора щодо запропонованої УНІ "Побудова в державі Україна відповідального суспільства"
1. Божевільна ідея
2. Божевільний "автор"
3. Приземленість "автора" та/або УНІ
4. Інше
врода _ 27.03.2009 05:18
IP: 69.138.175.---
А чому української дастьбі? А стільки знемовленої критики!

"Давайте скажемо"? А не – "скажімо"? Недоречне "зараз"... "Найбільш переконливу" а не "найпереконливішу"?

І безліч іншого...

Якщо збагнете різницю між "сутністю" та "суттю" – бо мова каже що ще є не тільки "сутність" але й "при-сутність" та "від-сутність" то мабуть навчитесь поважати мову та її потугу, та може й збагнете Гайдеґґера!
Asser _ 23.03.2009 16:08
IP: 77.47.192.---
Згодний, що філософія дуже залежить від мови.
Спочатку було слово.
Тому англійська філософія дуже відрізняється від німецької.
Україні повезло – українська мова значно ближча як до німецької, так і англійської, ніж російська.
Нас вчили, що "свобода – осознанная необходимость" – мол, нада – значит – нада.
А правильний переклад з німецької notwendigkeit – "свобода – усвідомлена незворотність" – зовсім інший смисл – незворотність дії законів.
Так вперед до написання нової української філософії!!!
Mischishin _ 22.03.2009 12:56
IP: 77.123.186.---
Я би ще додав – щоб створити своє, справжнє і самодостатнє, цікаве іншим і разом з тим суто вітчизняне філософське середовище, часто, це одне і те саме – бути самим собою і бути цікавим іншим, так от, можливо, ми не можемо створити своєї сучасної філософії саме тому, що не вміємо вчитись і погано засвоїли те, що вже є в світі? Можливо, проблема ще й у цьому? Петро 1 поїхав вчитися за кордон перед тим, як створювати власний флот. Куди їдемо і чому вчимося ми?З цієї точки зору відсутність власних філософських надбань в Україні – наслідок поганого вишколу її філософів. Якщо немає свого Сократа, треба їхати до нього за кордон і вчитися. Тоді будуть і вітчизняний Платон, а згодом – і Арістотель. Ясно, що ні в який спосіб не хочу принизити велич давньогрецьких філософів, які мало залежать від бажання чи небажання вчитись у них. Тим більше, що це далеко не ідеальне порівняння. Власна класна школа може виникнути лише після навчання і вишколу у сучасних класних філософів там, де вони є. А не там, до вони мали б бути, щоб нам не треба було напружувати своїх чудових українських сідниць, якими ми по праву і пишаємось. Якщо немає попиту на сучасних теоретичних філософів, значить і їх немає. Будуть філософи – вони самі створять попит на себе. Так теж буває. Можливо, все таки варто почати з навчання в інших?
vujkozpoloniny _ 02.03.2009 15:39
IP: 94.158.32.---
01.03.2009 23:09___ slip
Совершенно согласен с Вами. То, что автор называет философией – методология научного познания, есть серьезная математическая наука, требующая не 18 лет работы, а так лет 40 и серьезной естественнонаучной подготовки и успешной естественно – научной практики, после чего и можно добиться успехов наивысшего мирового уровня. Единственно, чем могу обрадовать автора, что Украине на этом пути уже обогнала мировую науку этак лет на 20 -50, так что автор может уже гордиться украинской "философией", как он ее называет.
slip _ 01.03.2009 23:09
IP: 79.171.124.---
Да никакой негации нет. Просто показалось нелогичным: если пропагандируете теоретическую философию в противовес философской публицистике, зачем множите последнюю. Плюс, я думаю, для некоторых тем такой жанр изложения не подходит в принципе. Когда-то меня заинтересовал вопрос: почему никто еще не додумался написать книгу "Метод конечных элементов для чайников", или "Доказательство гипотезы Пуанкаре Григория Перельмана для чайников." Благодаря прочтению Вашей статьи я наконец-то понял, в чем дело: просто если субьект чайник, он не знает, что такое метод конечных элементов. А если субьекту нужно в этом разобраться, он не будет покупать книжку для чайников, а запишется в библиотеку или поступит в ВУЗ. Т.е. вы пытаетесь дать чайнику ключ в мир теоретической философии, прокладывая к нему дорожку, наполненную понятными чайнику понятиями (опять же: национальность, язык, история, кризис...). Клянусь, что на обсуждении этих сущностей дело и закончится.
Сергій Дацюк _ 01.03.2009 19:52
IP: 93.180.227.---
28.02.2009 21:38___ slip
Доказывать, что Бердяев является украинским философом, как это делаете Вы...

Еще раз, коллега, обращаю ваше внимание, что вы неправильно понимаете жанр данной статьи. Это в научной статье нужно доказывать существование той или иной проблемы и доказывать способ ее решения. Может меня неправильно учили, но я отношусь к той школе, где понимают, что вопрос в названии статьи означает скорее всего проблемный текст в ней. В публицистической статье проблемы ставят и разворачивают их видение. Решение проблем предлагается в политических текстах. Мои предложения в этой статье не носят политического характера, а отнсятся к организации деятельности по теоретизации в гражданском обществе. Как вы видите из статьи, я, наоборот, ничего не требую от государства и от корпораций. Мне кажется, ваше негация продиктована какими-то другими обстоятельствами.
Сергій Дацюк _ 01.03.2009 19:41
IP: 93.180.227.---
28.02.2009 21:38___ slip
Вы мне напоминаете одну мою коллегу, которая, прочитав мои эссе, начала их критиковать как научные произведения и указывать на отсутствие соответсвия текста научным нормам. Непонимание контекста, в данном случае, авторского (среди других работ автора), резко снижает возможность понимания этого текста. В блогах Украинской правды конечно же нужно писать публицистику. Данный мой текст эта публицистика о философии. Я позволил себе его написать только потому, что за 18 лет до этого достаточно много написал в сфере фундаментальной философии. Хотите почитать – вот моя книга http://xyz.org.ua/tv.htm
Ее можно не понимать, критиковать, относиться к ней как угодно. Но это – фундаментальная философия. Поэтому у меня есть право писать такие статьи и есть право оценивать украинскую фундаментальную философию в публицистике.
А если вы считаете, что в моем тексте много противоречий, мифов и погрешностей – пишите свою критическую статью о философии в этом же издании. Если вам есть что сказать зачем же в комментах изгаляться?
slip _ 28.02.2009 21:38
IP: 79.171.124.---
Знаете, мне сложно воспринимать художника, который встает и говорит: Давайте рисовать красивые картины! Или архитектора, который выскакивает и призывает всех строить красивые дома. Тянет сказать – хочешь строить – строй!

Вы призываете кого-то заниматься серьезной философией? Но Ваш текст (за исключением, может быть, критики постмодернизма), является той самой эссеистикой, к которой Вы так пренебрежительно относитесь.

. Доказывать, что Бердяев является украинским философом, как это делаете Вы – это так же уходить прочь от фундаментальной философии, как заявлять о том, что украинская философия должна быть украиноязычной. С сожалением восклицать об отречении от своего прошлого, а в следующем абзаце призывать к философии чистого духа – это значит плохо представлять мотивы собственного сочинения. Здесь перепутано много тем и много мифов, связи между которыми не сущностные, а чисто бытовые, что как раз и делает текст напоминающим эссе, или политическую программу, а не философское размышление.
Сергій Дацюк _ 28.02.2009 07:20
IP: 93.180.240.---
27.02.2009 23:43___ slip
Понимание некоторого текста состоит в том, что человек способен охватить всю структуру текста, а не отдельную его часть. Если бы вы внимательно читали даже ту часть, которая про национальные основания украинской философии, вы бы заметили следующую фразу: "Катастрофа в українській філософії закінчиться тоді, коли філософія перестане бути філологією та національно-мовною філософією, і стане тим, чим вона і має бути – роботою чистого духу."
А чтобы понять суть подхода, нужно вообще читать все три части текста об украинской философии. И если даже из первых двух вы не ощущаете направленность текста, то у вас серьезные проблемы с функцией понимания.
slip _ 27.02.2009 23:43
IP: 79.171.124.---
Мне кажется, что те цели, которые Вы ставите, как раз и противоречат духу теоретической философии.

Что Вы обсуждаете? Кого считать украинским философом, каковы основы украинской философии; каковы должны быть ее цели...

А какое отношение все это вообще имеет к процессу философствования? Вы предлагаете людям, которые в состоянии заниматься философией, вначале самоидентифицироваться (национально и как часть некоего продвинутого "мы"), тогда как сама суть философии заключается в выходе за рамки такого контекста, в возможности взглянуть на любой контекст со стороны. У Пятигорского в лекции "Мифология и сознание современного человека" это подробно описывается.

Ставя перед собой политическую цель, далекую от философии, Вы пытаетесь запустить движок философствования с помощью типичного мотивационного сценария, используемого в политике или маркетинге: вот есть ситуация в стране (естественно кризисная), вот есть ее причина (Византия, оккупация, ассимиляция – короче "тяжелое детство"), - и вот есть чудесное средство- Нам нужна теоретическая философия!
И тут типа все хватаются за головы и быстренько начинают философствовать...

По-моему, при Вашем изложении легко заставить кого-то правильно проголосовать или купить правильный продукт, но не заставить думать.
msh _ 27.02.2009 14:51
IP: 93.72.120.---
Дуже приємно читати живе слово і відчувати живу думку. Колись я вимагала пояснень від чудовоъ людини і філософа Вілена Сергійовича Горського, чи існує "окрема українська філософська думка", і в чому ії своєрідність. Просто трапилася така бесіда на кухні. Він розповідав про "філософію серця" і майже про те все, що написано в цій статті. І тепер,просто дуже радію, що живуть нормальні люди і думають про добре, а не про зле!!.
Міша _ 27.02.2009 11:30
IP: 93.72.86.---
Хархама,

"Видимо, они развивались в контексте другой культуры:) ",

смайлики, це не аргуметація

"Они являются ее частью, а что Вас в этом так пугает?"

Тих, хто був її частиною вже всі забули, а хто сповідував дійсно культуру і не займався обслуговуванням партноменклатури розстрілювали Курбас, Куліш або вони виїжджали за кордон Барка, Шевельов, або самі вкорочували собі віку Хвильовий, Скрипник тощо.

"А что это такое, объяснить сможете?:))) "

Це класичний представник Вашої популяції, для яких культура закінчується тільки російською, а всі решта або бидло, або шота такоє. Причиною такої поведінки є надто низький рівень української освіти (йдеться про україністику, а не про форму освіти, яка зараз є у наших школах), для того, щоб добре розуміти світову культуру, спочатку варто зрозумітися зі своєю культурою. Але судячи з ваших пасквілів, Вам це не потрібно, оскільки краще жити у світі імперської ідеології.

"Вторично. Все уже написано классиками"

класиками для Вас є напевне Горький, Ленін, Маркс

"Личные рефлексии провинциалов читать скучно"

Таких провінціалів духу як Ви, ще пошукати треба

"Если просто наслаждаться мастерским владением мовою, то достаточно школьной хрестоматии."

Ось і проявилися Ваші істинні знання щодо україністики, шкільний рівень хрестомрійних збірників радянського зразка, саме цим і спричинений низький рівень розумових рефлексій, я би сказав навіть примітивний.

И Вам всего хорошего.

Усього Вам наукращого.
Petttro _ 27.02.2009 09:22
IP: 94.178.136.---
Це відставання було закладено саме в Київській Русі...
Хм, интересно Владимир был в курсе, что он жил в Киевской Руси?

...ми розглядали в своїй студентській роботі "Наступність, філософія та Київський університет".
Кто такие "мы", которые так же упоминаются в этой работе?
Работа подписана одним автором.


Нам потрібна найсерйозніша з часів Канта фундаментальна реонтологізація, яка має призвести до принципової зміни уявлень про світовлаштування.
Для того, чтобы это произошло, для начала необходимо избавиться от славянско-российской болезни, описанной ещё тем самым Павловым:

"Таким образом, господа, вы видите, что русская мысль совершенно не применяет критики метода, т.е. нисколько не проверяет смысла слов, не идет за кулисы слова, не любит смотреть на подлинную действительность. Мы занимаемся коллекционированием слов, а не изучением жизни. "

Этой болезнью поражены и Вы в том числе...
vujkozpoloniny _ 26.02.2009 23:31
IP: 94.158.32.---
Коли є змістовна складова, то перевести не важко, а коли є суцільне словоблуддя, то справді – неможливо.
ABYRVLAG _ 26.02.2009 21:28
IP: 69.49.114.---
Если меня интересует философ то какой нации или стране он "принадлежит" интересует меня в самую последнюю очередь. Великие философы принадлежат человечеству и их не так уж и много. Потуги непремнно иметь "своих" философов и "свою" философию ничего кроме насмешки вызвать не могут. Не нужно уподобляться нашим русским братьям которые свято верят в существование "русской" философии и "русской" цивилизации.

Можно, конечно, говорить о философии западной и восточной а также подразделять философию на античную средневековую, новую и современную. Все остальное от лукавого и уж точно не для людей с подлинно философским складом ума.
Херсонець _ 26.02.2009 21:04
IP: 77.239.190.---
Головна проблема нашої держави зараз не економіка чи політика, а повна розруха в головах українців. Потрібна державна ідея, теорія. А знайти її якраз і дозволить національна школа філософії. Автор дуже слушно каже: В такій ситуації філософія втрачає (я б сказав – втратила) свою найпрактичнішу функцію – бути основою теорій, зокрема і наукових..
Цікава кількість коментарів філософських постів С.Дацюка: 19 лютого – 10, сьогодні – 13. Дуже показово. Український люд тихо вимирає від скуки. Він втрачає смак до життя, не хоче навіть думати. Тут без філософії не обійтися.
Пане Дацюк, чекаємо ваших нових публікацій. Хтось же повинен будити хиренну волю нашого люду.
Сергій Дацюк _ 26.02.2009 20:00
IP: 95.111.224.---
26.02.2009 18:55___ Ратибор
...сам Дацюк вою книгу "Теорії віртуальності" написав російською. Тобто якщо Ви усвідомили мовну необхідність, то принаймні перекладіть її чи що...
Тому і написав, що базові філософські тексти, на які орієнтована основна понятійна база є російською. А перекладати з російського перекладу українською це в принципі невірно. Окрім того, як я вже писав, навіть індивідуально не можна перекладати філософські роботи, бо переклад великих філософських робіт має бути консенсусом в культурі, а не особистим баченням. На переклад великих філософських робіт в кожній культурі мають витрачатися десятки років.
Ратибор _ 26.02.2009 18:55
IP: 195.34.91.---
суб єктивація духу може носити риси спроб долання меж спільноти, однак досягти цього ніяк не може з огляду на межі історії, соціалізації автора, невідомість майбутнього.
Українська мова може бути мовою філософії, однак нею потрібно писати – сам Дацюк вою книгу "Теорії віртуальності" написав російською. Тобто якщо Ви усвідомили мовну необхідність, то принаймні перекладіть її чи що... Хайдеггер писав, як відомо, діалектизмами. Філософія – мисленнєве сходження до чистих змістів, а їх омовлення – справа техніки – придумати слово на позначення змісту можна, тільки думати треба...Ну і що з того, що Кантів термін переклали "тяма"? В КНУ на філософському всі "розумні" базарять, що це не вірно, мова – бідна й інше. Дайте визначення терміну, введіть його в дискурс, інші варіанти запропонуйте, які проблеми?
Стен1 _ 26.02.2009 17:49
IP: 77.123.176.---
Звернуся до спадщини Шпета, якого я особливо поважаю, навіть люблю: Шпет заперечував національну пр иналежність ЗМІСТУ філософії – мова може йти тільки про пріоритет. Так само як у фіізиці, хімії, тощо. Далі: Культура – це повага до дотримання точності: Шевченка викупили саме ХУДОЖНИКИ – особливо Брюллов. Далі: Дацюк має САМ прикласти руку до утворення оригінальної філософської теорії – хоча б звернув увагу на філософські засади створення української особистості – про що я кричу весь час у себе на сайті. Та колишня українська особистість весь час програвала у двобої з ворогами та втрачала свободу та державність. Зараз – щасливий випадок: ми незалежні та режим НЕ авторитарний. Отже, ЧОМУ ми маєио вчитися у світі – вже як вільні люди, що успадкувати? Ось предмет для роздумів та дій. Але все одно – спасибі авторові за ініціативу розпочатої теми. Йому потрібна повна підтримка та ДРУЖНЯ критика.
Станіслав Овчаренко
www.svetiteni.com.ua
Хархама _ 26.02.2009 17:48
IP: 194.63.142.---
26.02.2009 17:35___ Міша

а що робити з тими представниками української культути, які розвивались поза межами рос.культури І.Франко, Леся Українка, О.Кобилянська і т.д.

Видимо, они развивались в контексте другой культуры:)

"Виходячи з Вашої логіки усе, що написане в радянський період українцями це завдяки радянській "культурі"???"

Они являются ее частью, а что Вас в этом так пугает?

"Здається Вам потрібно побороти свої провінційні малоросійсько-холопські комплекси..."

А что это такое, объяснить сможете?:)))

"...і крім ідеологічно-засміченої літератури, деколи читати альтернативну."

Вторично. Все уже написано классиками. Личные рефлексии провинциалов читать скучно. Если просто наслаждаться мастерским владением мовою, то достаточно школьной хрестоматии. Впрочем, Леся Поддеревянского там нет, но и он уже необходимый словарный запас исчерпал.

"Успіху."

И Вам всего хорошего.
Игрек-минус _ 26.02.2009 17:39
IP: 194.106.218.---
Пане Дацюк!
Спасибо огромное – статья блеск!
Міша _ 26.02.2009 17:35
IP: 93.72.86.---
Хархама,
а що робити з тими представниками української культути, які розвивались поза межами рос.культури І.Франко, Леся Українка, О.Кобилянська і т.д.
Виходячи з Вашої логіки усе, що написане в радянський період українцями це завдяки радянській "культурі"???
Здається Вам потрібно побороти свої провінційні малоросійсько-холопські комплекси, так легше жити і крім ідеологічно-засміченої літератури, деколи читати альтернативну.
Успіху.
mmks _ 26.02.2009 17:33
IP: 94.179.173.---
Так, потроху -потроху, дивись і посуватиметься-розвиватемиться обивательське уявлення читачів УП про необхідність розробки нового теоретичного філософського підгрунття для вивчення та осмислення сьогоденних і перспктивних сенсів буття людського. Таки криза позитивно впливає на мізки читачів, окремих, звісно. Тож з Богом, Парасю, як люди трапляються.
Міша _ 26.02.2009 17:27
IP: 93.72.86.---
Дуже дякую атору за статтю.
Надзвичайно приємно, що на шпальтах інтернет-видання можна читати такі цікаві та ґрунтовні статті, редакторам низький уклін.:)
Дійсно, тема надзвичайно складна і важлива для України, оскільки філософами теж гордяться, а їх найвність надає країні пристижу, у цьому плані варто згадати Францію ХХ ст., яка пордатувала світові Ж.-П. Сартра, А. Камю, Р. Арона, Ж. Деріду, М. Фуко, С. де Бувуар і т.д.
Не можу не погодитись з хибністю лінгвоцентричної ідеології держави, навіть більше, вважаю, що необхідно активно проводити репатріацію визначних постатей України, якщо вони творили або не українською, або не в Україні і саме через це залишились поза увагою української академічної науки.
Окрім згаданих Шпета, Шестова і Бердяєва, хочеться згадати ще одного видатного українського вченого, професора філософії права Памфіла Юркевича!
Уряд реформ406 Корупція1348 Зеленський30 Україна та Європа1094 Aтака Путіна1232
ОСТАННІ ЗАПИСИ
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter