Зробити з парламенту самотнього "хлопчика для побиття" не вийде

Газета "Деловая столица" сьогодні зі своєї обкладинки запитала в читача про те, коли народних депутатів почнуть вішати на ліхтарних стовпах.

Схоже, що респектабельне, донедавна, видання у такий спосіб мало намір продемонструвати своє точне відчуття суспільних настроїв. Справді – народних обранців народ не любить – усі 25 років історії сучасного українського парламентаризму. З кожним днем ця нелюбов дужчає, бо парламентаріїв видно найкраще.

Ще у 1990 році було запроваджено правильну законодавчу норму обов'язкової радіотрансляції засідань Верховної Ради. Пізніше з'явилася і телетрансляція. Така прозорість парламенту у порівнянні з іншими органами публічної влади, справді часто дає змогу бачити дурисвітство саме депутатів. Вони стали уособленням усіх гріхів усіх негативних рис української влади.

Роль "хлопчика для биття" традиційно відведено парламенту ще й з метою відвернути ненависть і зневагу громадян від інших гілок влади – президентської, урядової, судової, навіть місцевої. Однак саме парламентська гілка влади, народні депутати зробили найбільше для утвердження незалежності та збереження демократії в Україні:

1990 – Декларація про Державний суверенітет;

1991 – Акт Незалежності;

1996 – ухвалення Конституції;

2004 – Рішення про повторний другий тур виборів президента;

2014 – Формування легітимної влади після втечі четвертого президента.

Це лише головні дії українського парламенту, що дозволили зберегти державу і країну. Для систематичної критики парламентарів є усі підстави. Зрештою, ухвалення законів у незаконний спосіб, що регулярно робить Верховна Рада, порушуючи закон про свій регламент, так само руйнує повагу до держави, як ганебні дії будь-яких інших гілок влади, але парламент точно не перша з установ, які становлять небезпеку для країни.

Виносячи оціночне судження сьогоднішньому заголовку у "Діловій столиці", можна сказати, що він являє собою заклик до злочинів щодо конкретних фізичних осіб за професійною ознакою, а його метою є відвести дієву суспільну ненависть від інших професійних спільнот.

Автор тексту досягнув цього результату, але із від'ємним знаком.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.