Матвійчук Яна: як в Україні полюють на реформаторів. Прийшов, побачив, "віджав"...
Український бізнес виступає за повне реформування та модернізацію України. Підприємці попри війну продовжують працювати, сплачувати податки, створювати робочі місця. Окрім цього, кожен відповідальний бізнес допомагає армії, організовує виробництво товарів/послуг та веде активну боротьбу з бюрократизмом, який дуже активізувався під час війни.
На такому ентузіазмі представники українського бізнесу живуть вже більше року. Так, на фронті страшніше, українці віддають життя заради всіх нас, та важливо активно працювати і в тилу – сильний економічний фронт також має величезне значення для перемоги. Отже, очевидно, що потрібно вже зараз системно реформувати Україну, щоб бізнес мав можливість працювати й далі і розвивати економіку України. Зміни в країні можливі лише за умови, що до влади прийдуть справжні реформатори, які знають як і хочуть побудувати "нову" Україну.
Проте зараз в Україні відкрили полювання на реформаторів. Інакше як назвати кейс, який відверто дивує в цих умовах.
Так, нещодавно до екс міністра інфраструктури України – Андрія Пивоварського – навідалися співробітники НАБУ.
Андрій Пивоварський – CEO компанії WOG, український фінансист і менеджер, екс міністр інфраструктури України з 2014 по 2016 роки.
НАБУ прийшли додому до Пивоварського та повідомили про підозру щодо зловживання службовим становищем та владою. Правоохоронці вважають, що у 2015 році екс міністр Пивоварський завдав державі збитку на 30 000 000 доларів. Підозру висунули на підставі того, що Андрій Пивоварський розділив дохід від корабельного збору: 50% – державі, 50% – бізнесу.
Передісторія
У 2013 році Верховна Рада України затвердила у "Законі про порти" норму щодо можливості отримання приватними компаніями частини корабельного збору за умови, якщо вони за власні гроші збудували причали у морських портах.
Андрій Пивоварський у 2015 році підписав наказ, який передбачає те, що портові збори можна використовувати лише на підтримку інфраструктури порту. Згідно з цим наказом, приватні компанії можуть використовувати надходження від корабельних зборів лише на розвиток портів.
Після введення у дію цього наказу в Україну почало заходити більше пароплавів і зросли надходження від портових зборів. Також почала активно розвиватися інфраструктура портів. Наприклад, у 2019 році компанія ТІС спільно з Cargill відкрили новий зерновий термінал у порту "Південний". Вартість проєкту становила 120 000 000 доларів. Ці кошти приватний бізнес вклав у розвиток портів з власної кишені. Держава участі не брала, але отримувала надходження від портових зборів. Виходить така win-win стратегія?
Але, очевидно, комусь із чиновників не подобається, коли приватний бізнес розвивається сам і дає заробіток державі.
Історія Пивоварського – це наочне представлення того, що на реформаторів в Україні полюють. Спочатку дають змогу впровадити реформи, створити нові умови збагачення державного бюджету за власний рахунок, а коли з'являється якийсь новий розпорядник – просто можуть "віджати" вже зроблене.
Така поведінка чиновників та НАБУ постійно відкидає всі проведені реформи назад. Реформатори, які часто є представниками бізнесу, спостерігають за цими подіями і не хочуть брати політичну участь у реформації України. Причина – можливість втрапити за грати.
Чому реформатори з бізнес досвідом важливі?
Представники українського бізнесу – це люди з відмінними менеджерськими навичками, які знають як оперувати коштами, керувати великими структурами, залучати інвестиції. Саме такі менеджери потрібні для повоєнного реформування України. Натомість, ми маємо соціалістичних розпорядників, які приходять до влади і шукають, що би привласнити і "віджати". Це все може прикриватися благородною метою – наповнити державний бюджет. Насправді ж це лише про владність та радянський підхід до функціонування держави, коли бізнес – це зло, а все має належати державі.
Розумні менеджери знають, що досягнути розвитку країни можна лише шляхом симбіотичного існування держави та приватного бізнесу. Якщо бізнес буде розвивати економіку і при цьому сплачувати податки, то це ж чудово для держави і кожного громадянина. І чим більше бізнесів – тим більше надходжень в державну казну, але паралельно буде оновлена інфраструктура, сотні тисяч робочих місць, гідні зарплати та розвиток громад на місцях.
Тому всі ці підозри реформаторам – це не про розвиток країни, а про збагачення тих, хто кинув око на грошовий потік або бізнес і просто вирішив його "віджати".
Саме тому чиновники та правоохоронні органи мають перестати переслідувати реформаторів, які можуть і хочуть розвивати Україну та проводять зміни у межах Закону. Доречнішим було би "прикрити" тих, хто займається цим рейдерством, роздуває "зраду" і паралельно займається "схематозами" і корупцією під час війни. За ґратами мають бути замовники цих розслідувань, а не патріоти українського бізнесу, які хочуть розвивати країну.
