Бізнес розбомбили? Сплачуйте більше податків!
московія бомбить український бізнес, а уряд хоче підняти йому ПДВ
Майже кожного дня від російських атак горять склади, заводи, обладнання, торгові центри. Підприємства втрачають майно на мільйони доларів, а люди залишаються без роботи.
І уряд придумав, як цьому зарадити: підняти податки.
Ви не помилились: 12 вересня міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко повідомив: збитки бізнесу можуть сягнути $10 млрд, і у держави немає коштів для компенсації цієї суми. Тому в Мінекономіки "вважають найкращим рішенням підвищення ПДВ з 20% до 21%".
Частину цих грошей хочуть спрямувати у спеціальний фонд, який компенсуватиме бізнесу збитки від російських ударів – до 10 мільйонів доларів на одну компанію (за моделлю first loss).
Тобто схема приблизно така: у бізнесу та громадян заберуть більше грошей, пропустять їх через державний апарат, а потім частині бізнесу повернуть як допомогу.
Розумієте схему?
Забрати більше коштів у бізнесу і населення, централізувати і повернути частину у вигляді компенсацій. При цьому держава сама вирішить, хто отримає гроші, а хто ні.
До чого це призведе? Чи є альтернативи цьому "марксистському" рішенню? Давайте розбиратись.
У держави немає власних грошей
Один з постулатів австрійської економічної школи – у держави немає власних грошей. Якщо держава хоче дати комусь гривню, вона мусить спочатку у когось її відібрати.
Податкова політика і перерозподіл коштів – окрема тема для дискусії.
Але зараз не про це.
Сам процес перерозподілу коштів в українській державі дуже дорогий.
У нас більше мільйона чиновників (не плутайте з "держслужбовцями", бо не всі чиновники оформлені як держслужбовці) – і це без урахування військовослужбовців, вчителів, лікарів та силовиків.
Крім зарплат, чиновникам потрібно фінансувати роботу офісів, купівлю та утримання автомобілів, тощо.
Пенсії – окрема тема. Деякі прокурори або судді отримують щомісяця 300 тисяч гривень.
А ще є корупція. Всі ці гучні справи, під час яких слідчі дістають пачки грошей з сейфів. Ці банкноти не взялись з повітря. Їх попередньо забрали в українців – у вигляді податків або змусили платити як хабар.
Тобто держава, беручи на себе роль розподільника ресурсів, величезну частину цих ресурсів залишає собі.
Це і є ціна існування держави як монополіста на перерозподіл: чим більший апарат, тим більше коштів треба на його утримання та існування. Не кажучи вже про те, що значна частина чиновників вважає ці гроші "своїми".
Капіталізм замість марксизму: як розв'язати проблему?
Очевидно, що воєнний ризик катастрофічний. Жодна українська страхова компанія чи "державна програма" не покриє збитки, якщо, наприклад, московити знищать величезний логістичний центр.
Але чи варто просувати підвищення ПДВ як єдиний вихід?
Може, варто зробити навпаки: звільнити непотрібних чиновників, скоротити видатки на їхнє елітне утримання і максимально відкрити Україну для світового страхового капіталу?
У світі є відомі страхові та перестрахові гіганти: Allianz, AXA, Berkshire Hathaway, Munich Re, Prudential і багато інших з мільярдними оборотами.
Чому б не пустити на український ринок лідерів страхового ринку серед наших країн-союзників?
У них є кошти. Багато. Наприклад, оборот німецької Allianz – $158,7 млрд, а американської Berkshire Hathaway – $375,4 млрд.
Знову передбачаю питання: "Чи зацікавлені світові страховики працювати в Україні?"
Це вони вирішать самостійно.
Бізнес – це завжди ризик. Держава не повинна захищати підприємців від нього. Її функція – дати бізнесу свободу самостійно вирішувати, які ризики він готовий приймати.
Треба відкрити український ринок для світового капіталу. Варто дозволити вільно заводити капітал в Україну, страхувати український бізнес, перестраховувати ризики на світових ринках та вільно розпоряджатися своїми коштами.
Треба, щоб вирішував ринок, а не держава.
Ринок – це мільйони людей, які щодня, добровільно, на власний ризик і власними грошима ухвалюють кращі рішення, ніж будь-який центральний орган може ухвалити одноразово й примусово для всіх.
Страховики самі визначать, які об'єкти вони готові страхувати і за якою ціною. Власники бізнесу самі вирішать, чи готові вони цю ціну платити. А конкуренція між страховиками покаже реальну ринкову вартість воєнного ризику.
Не треба заздалегідь оголошувати, що ринок не здатний вирішити проблему, яку йому навіть не дозволили спробувати вирішити.
І головне: за це страхування не доведеться платити всій країні.
То що ж заважає цьому майже ідеальному плану?
Як мінімум дві проблеми.
Перша: іноземний страховик не може просто відкрити офіс у Києві й почати працювати. Він має пройти складне ліцензування, жорстке регулювання і бюрократичне пекло.
Друга: валютні обмеження. Навіть якщо компанія пройде всі кола пекла, вона не може просто інвестувати в Україну мільярд доларів, вільно оперувати ним, а потім вивести прибуток.
Тобто держава спершу монополізує право на порятунок бізнесу, забороняючи ринку зробити це самостійно, а потім користується наслідками власної заборони як приводом забрати ще більше грошей.
"Я не плачу податки" – популярний міф
Будемо відвертими: переважна більшість населення України економічно несвідома. Дуже багато людей мислить так: "Податки платить бізнес. У бізнесу багато грошей, тому якщо з нього хочуть взяти більше, це його проблеми. Я простий роботяга / пенсіонер / безробітна і мене це не стосується".
А ось і ні.
Податки в Україні платять всі: навіть безробітні і безхатьки.
І один з цих податків – на додану вартість або згаданий вище ПДВ.
Це сумнозвісні 20%, закладені в суму кожного товару та послуги.
Домогосподарка, яка купує в супермаркеті "борщовий набір".
Пенсіонерка, яка сплачує комуналку.
Роботяга, який інколи дозволяє собі кухоль пива після роботи.
Всі вони віддають державі частину своїх коштів.
Причому, віддають без жодної можливості відмовитися чи обрати, на що ці кошти підуть.
Уважний читач вже передбачив хід думок:
Так, у разі підвищення ПДВ до 21% бізнес буде змушений закласти їх у собівартість.
А це значить – ціни для споживачів зростуть.
Купівельна здатність населення зараз низька.
Тому через зменшення продажів частина бізнесів закриється.
Змінити послідовність
Не можна допомогти корові давати більше молока, постійно забираючи в неї більше корму.
Ситуація абсурдна: спочатку московія спалила бізнесу склад, а потім держава підняла йому податки, щоб допомогти через фонд. Та й не факт, що кожен отримає компенсацію. Як і не факт, що цієї суми вистачить на відновлення.
Українські чиновники звикли вирішувати фінансові проблеми з питання "У кого ще забрати гроші?"
А треба починати з питань:
На чому держава може зекономити?
Які бар'єри треба прибрати, щоб іноземний капітал прийшов і закрив ризики?
Відповіді лежать на поверхні:
Це скорочення армії чиновників та їх витрат.
Це відкриті кордони для страховиків з США, ЄС та Японії.
Тобто спочатку треба провести дерегуляцію страхового та інших ринків, дозволити вільний рух капіталу. І лише якщо після цього грошей все одно не вистачатиме – чесно й аргументовано говорити про підвищення податків.
Насправді підвищення ПДВ на 1% запускає ефект доміно. Чи захоче власник бізнесу, втративши виробництво або логістичний хаб, відновити й продовжити справу в Україні? Чи в таких умовах відкриє бізнес в іншій країні?
А що станеться, якщо таких власників будуть сотні чи тисячі?
Падіння економіки, криза на ринку праці, інфляція та багато інших проблем.
На жаль, умови для цього зараз дуже "сприятливі".
То, може, варто почати зміни?
Бізнесу не потрібен фонд, який держава наповнює його ж власними грошима. Йому потрібні гроші, які в нього не відібрали: а вже він сам вирішить, як себе захистити.
Чому державний перерозподіл – не єдиний спосіб врятувати бізнес від воєнних ризиків, розповідаю у відео.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
