25 років без Моісея. Частина V

В попередній частині про таке: реформи як заморський продукт; зовнішня спроба втискування інклюзивних інститутів; відсутність суспільної підтримки реформ.

Національний фондовий ринок завжди є найбільш комплексним індикатором інституційного стану країни. Чим більше частка екстрактивних інститутів, тим менше захищені майнові права, тим більше дисконтуються інвесторами національні активи відносно світових аналогів в інклюзивних економіках.

Слід підкреслити, що фондові індекси не є лінійною функцією від стану речей, в них закладаються певні позитивні чи негативні очікування. Так, бурхливий розвиток фондового ринку в 90-х базувався саме на позитивних очікуваннях серед міжнародних інвесторів, відносно досить швидкого переходу України до табору країн з інклюзивними інститутами. Але, як тільки вони зрозуміли, що ситуація розгортається в протилежний бік – до олігархізації та максимального посилення екстрактивних інститутів, Україна надовго зникла з їх пріоритетів.

Помаранчева революція була черговою спробою вирватися з порочного кола екстрактивних інститутів. Революційні події надихнули багатьох на позитивні зміни. Українські фондові індекси зростали та давали сигнали, що міжнародна інвестиційна спільнота змінила очікування на позитив.

На жаль, революційним поривом активної частини населення не вдалося зламати існуючі інститути. На то були свої обставини.

По-перше, приватизація "по-сімейному" базових галузей економіки дозволила нагромадити величезні ресурси для захисту владних еліт. Підкуп виборців та політичні репресії ставали все більш розповсюдженими явищами. Екстрактивна вертикаль влади здавалась все більш незламною, як влади, так і для значної частини населення.

По-друге, громадянське суспільство перебувало тільки в стадії дозрівання. Воно вже було спроможне змінити владу, але не здатне було осмислити, що це тільки початок процесу. Набагато складніше владу утримати та створити нові інститути.

З позиції сьогоднішнього дня можна сказати, що Помаранчева революція закінчилась інавгурацією нового президента. По факту, можна констатувати, що вона перетворилась в банальний переворот, коли екстрактивні інститути перейшли під контроль дещо структурно зміненої групи осіб. Хоча, на деякий час, сила екстрактивності була понижена.

З приходом Януковича все прийшло до свого логічного пункту розвитку – безмежна жадібність та нахабство творили "зразкову" екстрактивність і, як наслідок, творилась чергова політична нестабільність. На нас чекала "Революція Гідності" та черговий етап генезису громадянського суспільства в Україні.

В наступній частині про таке: як економічна велич Венеції залишилась у минулому; передумови успішності переходу до інклюзивності; як цифрова революція збільшує трансформаційний потенціал України.