Про Уляну Супрун і свідомо створений хаос в країні
Друзі, ви знаєте, що Батьківщина часто критикує пані Супрун і теперішній напрямок, за яким іде медреформа, втім, тут питання зовсім не у критиці чи якості роботи пані Уляни. Тут – набагато глибше питання слабкого, хаотичного і розбалансованого свідомо – державного управління.
Я звикла розбиратися у питаннях, тому вибачайте, що буде лонгрід. Зате побачимо повну картину, а не верхівку айсберга.
Давайте розбиратись. Тож, перше:
14 квітня 2016 року - Міністр охорони здоров'я Квіташвілі пішов у відставку.
З 14 квітня 2016 року – в МОЗ немає формально повноцінного керівника – є лише виконувачі обов'язків.
При цьому, от халепа – законом дозволено бути лише 2 місяці на посаді в.о.!
(І передбачено це не просто так, а це абсолютно нормальна європейська норма – бо не можна тримати вищі посади держави без легітимно призначеного керівника. Це обмеження у 2 місяці – має зупиняти ситуацію, коли "тимчасові" керівники стають "вічними" без юридичних процедур, цілі галузі не мають очільника, а "тимчасовий" керівник може бути за законом знятий у будь-який момент, тож опиняється на гачку і стає "ручним").
Але давайте далі:
27 квітня 2016 року – пан Шафранський став "виконувачем обов'язків" міністра, на цій посаді він протримався три місяці.
12 липня 2016 року – пані Уляну Супрун призначили заступником міністра. Після відставки Шафранського саме Уляна Супрун стала виконувачкою обов'язків міністра, і в цьому статусі вона перебуває вже два роки.
Маємо дві великі проблеми, які дають простір для спекуляцій різного роду і різних тлумачень та судових рішень:
Перша полягає у тому, що на момент призначення Супрун заступником міністра в уряді НЕ було очільника МОЗ, а Олександр Шафранський був знову ж таки виконувачем обов'язків. При цьому за законом про КМУ – лише чинний Міністр може вносити Прем'єр-міністру подання щодо призначення на посаду заступника.
Тому, фактично Шафранський НЕ мав повноваження робити подання прем'єр-міністру на призначення Уляни Супрун своїм заступником.
Друга ж проблема – полягає у тому, що повноваження в.о. міністрів НЕ врегульовані українським законодавством взагалі.
Єдиним нормативно-правовим актом, який зачіпає тему призначення на посаду в.о. в Україні, є – роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС 1965 року (!), за яким в.о. може бути на посаді – не більше 2 місяців.
Отже, відповідно до цих нормативних актів, через 2 місяці після призначення в.о. Уляна Супрун повинна була стати повноцінним міністром – а коаліція мала за це проголосувати, або не проголосувати, і тоді мала б подаватися інша кандидатура на міністра.
І якби була діюча існуюча коаліція (яка формує Уряд і є відповідальною за його роботу) – то такого терміну у два місяці виявилося б цілком достатньо.
Але коаліції в час призначення пані Супрун – вже давно не було.
За законом неіснування коаліції і її неспроможність призначити міністра протягом 2 місяців – тягне – правильно – перевибори, бо не може країна бути в стані перманентних "тимчасових" керівників, перманентного порушення закону і підвішених повноважень.
Це працює і проти міністра, який хоче реформ, і проти цілої галузі, і проти Уряду, і проти влади, і проти суспільства.
Та, на жаль, у нас не працюють закони.
І якщо я щось і зрозуміла за 4 роки аналізу стану державної служби та держуправління – це те, що така ситуація створюється на 100% свідомо.
Питання реформування КМУ та ЦОВВ (центральних органів виконавчої влади), в тому числі і чітке врегулювання статусу "в.о.", який так любить діюча влада, – ми піднімаємо вже 3 роки.
Вимоги прийняти новий закон про КМУ та ЦОВВ – стоять в Коаліційній угоді 4 роки та стоять вже третій рік в Стратегії реформи державного управлянні. Уряд кожен рік лише змінює в цій стратегії цифри і переносить завдання – на наступний рік – і потім на наступний – і знову на наступний.
Ми напрацювали зміни до законодавства, подали законопроект про зміни до закону про КМУ та ЦОВВ, вимагали це питання врегулювати на безлічі робочих груп. Втім, наші законопроекти так і лежать папером десь в комітетах і не розглядаються.
Крім того, у Законі України "Про державну службу" в статті 31 є норма щодо "тимчасово виконуючого обов'язки", яка дозволяє бути в.о. на найвищих керівних посадах державної служби – лише 3 місяці. Кожен рік в новому Державному бюджеті правляча коаліція голосує зупинити цю норму Закону України "Про державну службу" – тим самим свідомо і навмисно створюючи прогалину, якою можна гратися і підривати основи управління країною.
Тому суд, хоч і який би він не був заполітизований після "великої судової реформи і ще 144 реформ", – у ситуації з пані Супрун мотивував своє рішення елементарним перевищенням терміну 2 місяці на посаді в.о. МОЗ.
(*про подвійне громадянство навіть не питайте – це тема іншого великого аналізу).
На жаль, сьогоднішня влада – страшенно полюбляє цю гру в "підвішених", "підконтрольних" в.о.
В різні часи за останні 4 роки в Уряді роками були замість міністрів – в.о. то на 3, то на 4 міністерствах – таких як МінАгро чи МінФін замість реальних призначених Парламентом керівників.
Вже два роки Верховна Рада не має керівника апарату Парламенту України – найважливішої посади державної служби у ВРУ. З липня 2016 року керівник апарату ВРУ – у статусі в.о.
На сьогодні до 10 важливих центральних органів виконавчої влади – без керівників, тобто з в.о.
Сумнозвісна Державна Фіскальна Служба очолюється в.о., замість керівника – з 2017 року – ще з часу відсторонення Романа Насірова.
Майже рік був в.о. в Національному Банку України.
Півтора року не має керівника, а є в.о. – в такому зубрі, як Фонд державного майна України (привіт провалу приватизації).
В Державній службі геології та надр України – керує не голова, а в.о. – з 2015 року!
Державне агентство автомобільних доріг України – з бюджетом в півмільярда (!) гривень – має в.о. з 2016 року.
Мені страшно навіть почати аналізувати, яка кількість державних підприємств не має очільників та керівників, що відповідають за нього – а є лише в.о., які вже давно пересиділи термін у 2 місяці.
Навіщо це робиться?
1 – Бо це ідеальний простір для маніпуляцій, політичних домовленостей, війн за посади та бюджетні кошти – призначення у спрощений спосіб.
2 – Часто це робиться, щоб уникнути легітимних законних процедур призначення або оголошення конкурсу, бо на ньому "фаворит" не зможе перемогти, або не зможе навіть подати документи (бо не має "управлінського стажу" – і тоді "фаворита" тримають, як "в.о.".
3 – Це також "підвішує" особу, яку призначають "тимчасово виконуючим обов'язки" – "на гачок", бо у будь-який момент її можуть зняти з посади, і часто спекулюють цим.
Звісно, всі ці маніпуляції та ігри з законом – дуже ослаблюють державу і цілі галузі економіки та державного управління.
В ці ігри досконально навчилися гратися ті, хто грає на махінаціях, корупції, договорняках, відкатах, розподілі бюджетних потоків та "смотрящих" за ними.
Це – система, яку влада, нелегітимна коаліція та Президент цілеспрямовано будують після Революції Гідності – система, пов'язана на політичних договорняках корупції та беззаконні.
І вся ця система терміново потребує перезаснування – бо вона валиться – а впавши, може погребти під завалами усе суспільство.
І тому, проблема відсторонення судом пані Супрун – це симптом іншої величезної проблеми, про яку ми з вами маємо голосно кричати, бо вона – як корозія – буде далі і далі роз'їдати державне управління і вже і так слабку державу – зсередини. Не помічати її і не бачити проблему цілісно – ми Не маємо права.
