Від конституційної кризи до національної трагедії
Сьогодні усім очевидно – не було жодної потреби наражати людей на таку безмежну небезпеку. Політики з обох боків геть втратили залишки відповідальності.
Втрачена, також, спроможність чути і розуміти.
Я увесь час намагалась донести до влади просту істину: ви знали і знаєте, що той спосіб, у який ви отримали Конституцію редакції 1996 року – неконституційний.
Я неодноразово намагалась донести до опозиції іншу істину: ви знали і знаєте, що той спосіб, у який ви вкотре вимагали вчора повернути Конституцію у редакції 2004 року – неконституційний.
Я звертаюсь і до влади, і до опозиції одночасно з одним запитанням: чи вартують ваші пусті суперечки та непомірні амбіції хоча б однієї краплини крові або сльози матері загиблого майданівця або міліціонера?
Складається враження, що з усіма цими простими істинами я зверталась у порожнечу!
Водночас є відповідь народу на останнє питання – НІ!
Усіх вас, що втратили спроможність чути і розуміти, обирали люди. Вони сподівались на вашу совість і відповідальність за долю власного народу.
Нині Україна палає, а ви вперто вважаєте, що якась із цих редакцій Конституції вирішить усі проблеми в країні?
Не вирішить. Бо для вас будь-яка редакція Конституції не має значення – ви просто не готові жити сьогодні за Конституцією, я якій би редакції вона не діяла! Подумайте, чи залишився ще хоча б примарний шанс на вихід із глухого кута? Комусь ще треба пояснювати, що ми всі – на краю прірви, національної трагедії?
Найстрашніше те, що упродовж останніх трьох місяців так і не відбулось справжніх перемовин. Не було усвідомлення власних помилок, глибинних причин політичного протистояння і розуміння необхідності повного перезавантаження системи влади. Підкреслюю – з обох боків.
Скільки ще разів закликати до розуму і апелювати до вашої людяності?
Невже протягом всього цього часу у вас не з'явилося відчуття відповідальності перед людьми?
І вже не важливо, чий це кривавий сценарій для України – зовнішній, чи доморощених "яструбів". Сталося те, що сталося. Цей трагічний сценарій вже реалізовано. І це – також спільна відповідальність.
І доки залишається хоча б примарний шанс зупинити цей політ у прірву, я буду закликати вас ПОЧУТИ і ЗРОЗУМІТИ.
Лише справжні ПЕРЕМОВИНИ під тиском суспільства та КОНСТИТУЦІЙНА УГОДА – зупинять громадянський конфлікт! Очевидно без міжнародного посередництва уже не обійтися.
Але ще є можливість зупинити насилля та врятувати Україну! Потрібна політична воля.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
