Суть послання Президента: олігархи далі жирують, а в українців горб росте
Ефективній українській стратегії ніде взятися хоча б тому, що люди, які при владі, не ототожнюють свого майбутнього з Україною. Це ж саме стосується майбутнього їхніх дітей. Їм ця стратегія не потрібна, бо вони не збираються відповідати за свої рішення та свою бездіяльність у критичні моменти.
Президент Порошенко, виступаючи сьогодні з трибуни парламенту, дав усім зрозуміти, що жодного новаторства та зміни економічного курсу країні очікувати не слід. Усе та ж політика випрошування подачок у МВФ, коли за іноземним словом "транш" ховається банальний кредит, який будуть повертати прості українці, а не посадовці, що ухвалювали відповідні рішення. Все той же курс на розпродаж практично останнього національного багатства – землі сільськогосподарського призначення, а також державних підприємств. При цьому, під словами про відсутність наміру тиснути на парламент із метою добитися схвалення цього злочинного розпродажу криється зовсім прозорий натяк на те, що це має бути зроблено негайно.
Очевидно, що нема в Президента чітких відповідей, як відстоювати право на життя української державності перед основною зовнішньою загрозою. Влада не збирається напружуватися для пошуку ефективних шляхів перемоги у війні з Росією. Власне, досі війну не назвали війною та йдуть постійні вправи в діалектиці з метою замінити остогидле поняття "АТО".
Останні заяви європейських лідерів свідчать про їхню можливу готовність перекласти відповідальність за російську ж агресію на Україну. Але навіть це не змушує Порошенка відмовитися від мантри про "безальтернативність Мінська" та "політико-дипломатичний шлях". Жодна війна ще не вигравалася політико-дипломатичним шляхом. Крім того, відверто жалюгідними виглядають спроби "продати" українцям агітаційний листок під виглядом закону про деокупацію. Жодний такий документ не гарантує нічого, поки всі сили держави не буде спрямовано на перемогу.
Ба більше, свою неспроможність влада прикриває відкритим шантажем і погрозами. Нас вкотре лякають повномасштабною війною. А що, зараз немає війни? Вона триває вже четвертий рік, просто змінився баланс між засобами і тактичними прийомами. Але найгірше те, що українці знову опиняються в ситуації, коли все лягає на їхні плечі. Правляча верхівка перекладає виконання своїх функцій з оборони держави на них, вирішуючи натомість питання свого збереження у владі, доступу до публічних ресурсів та задоволення власних меркантильних інтересів.
Все це не нове. Шантаж не може змусити любити. З голови колгоспу не зліпиш державного будівничого. "Регіонал" не стане патріотом. Усе це фікція – й не треба обманюватися.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.