30 квітня 2016, 00:59

Трудности российской пропаганды, или Как Чуркин проговорился о краже Крыма

Много раз сама лично наблюдала, как российские политики и эксперты даже в одном предложении демонстрировали шизофреническое раздвоение. Скажем: украинцы – "братский народ" и "нацисты" одновременно; "снося памятники Ленину, Украина пересматривает свое прошлое", притом, что Владимир Путин совсем недавно заявил о вреде Ленина для России, и вынос Ленина из мавзолея – дискутируемый вопрос в РФ; "Украина развалилась, но там так активно происходят процессы, что мы тут в РФ не успеваем уследить за всеми изменениями"; "европейские структуры – это все "прихлебатели" США, не надо к ним серьезно относится, но вот обратите внимание на это заявление еврочиновника, тут критикуется Украина за то-то и то-то", или "а давайте спросим у европейского эксперта...". И таких диссонансов очень много.

Выступление предствителя России в ООН Виталия Чуркина на заседании СБ ООН – ровно о том же. Даже если представить, что вы – условный Чуркин, и вникли в его логику о том, что "Крым – это внутреннее дело РФ, поэтому мы не будем обсуждать вопрос крымских татар", то тут же в следующем предложение начинается шизофрения – Чуркин говорит, что в резолюцию СБ ООН надо внести вопрос об Одессе, которую Россия официально считает украинской. То есть, надо полагать, российские власти проговорились, даже этого не осознавая, или о краже Крыма, или о том, что они хотят захватить и Одессу.

Многочисленные психо-политические ляпы и отклонения от логики со стороны представителей РФ происходят потому, что у самого Кремля нет здравого обоснования своих решений последних двух лет. Возбуждение и мобилизация российского общества через постоянно культивируемую на российском ТВ ненависть к Украине и формирование мнения о "происках" всевозможных "внешних врагов" РФ, то есть истерика и тремор – это и есть способ, в который вырабатываются/формируются/принимаются управленческие решения Кремля.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...

В пошуках нового "Атланта"

Зрозуміло, що всі ми (маю на увазі різні географії уваги) спостерігали за візитом американського президента до Пекіна. І не лише через персоналії Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, і проблематику двосторонніх взаємовідносин США та Китаю...

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...