8 січня 2017, 13:57

Проигрывает Россия, а не Украина (в контексте предложений о капитуляции)

Пока Украина прикладывает усилия по деоккупации наших территорий Россией (резолюция ООН по Крыму – один из важных результатов в этом направлении), РФ, естественно, тратит усилия на принуждение Украины к капитуляции.

При этом навязывается мысль, которую сознательно или нет подхватывают/озвучивают отдельные украинские политики/бизнесмены/эксперты, что Украина, мол, проигрывает, соответственно, должна пойти на уступки и т.д.

Это не Украина проигрывает, а Россия. Во-первых, политика Кремля за последние два с половиной года стратегически ведет РФ в никуда. Во-вторых, количество потенциальных уязвимостей/зависимостей Украины от России сократилось в разы (ставка Кремля на дефолт Украины провалилась; газ мы покупаем у европейских стран; мы "отошли" от падения товарооборота между Украиной и РФ до 8,5 % и завершили 2016 год с незначительным, но ростом, в 1,5 %). В-третьих, Кремлю не удалось навязать нам Минские соглашения в российской трактовке (легализация самопровозглашенных образований на фоне продолжения войны), что неминуемо привело бы к политическому кризису). Военный шантаж РФ становится все менее действенным – Украина выступает за политико-дипломатический способ прекращения войны на Донбассе и восстановления территориальной целостности, в то же время, развивая обороноспособность страны.

В европейскости Украины (под которой я понимаю, прежде всего, развитые институты государства и общества), в переходе Украины от постсоветского обломка империи к современной, самодостаточной стране с экономикой – спасение для самой РФ. Такая Украина может стать стимулом для реформ и в России. Но Кремль упорно противостоит реформам в собственной стране – потому что боится конкуренции (конкурентная среда – важнейшая составляющая современной экономики). Отсюда – стремление уничтожить Украину, чтобы отодвинуть как можно на дольше необходимость реальных реформ в России. Отсюда – боязнь изменений, потому что изменения могут потребовать новых лидеров, способных их осуществить. Поэтому Кремль решил пойти простым путем – обменять перспективу страны на перспективу действующего политического режима. Война – это повод и способ консервации самой России. По факту это будет только увеличивать отставание российской архаичной экономики от развитых экономик.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...

В пошуках нового "Атланта"

Зрозуміло, що всі ми (маю на увазі різні географії уваги) спостерігали за візитом американського президента до Пекіна. І не лише через персоналії Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, і проблематику двосторонніх взаємовідносин США та Китаю...

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...