3 червня 2022, 13:41

100 дней войны

1. Метафизика (о предпосылках). Война таки действительно метафизическая. Россия использовала любой надуманный повод для войны, решение относительно которой вызревало давно (то "нацисты", то НАТО, то "русофобия"), Кирилл дошёл аж до слов о метафизике. А в итоге оказалось, что это действительно глобальная война – прошлого и будущего, мертвого и живого, больного и здорового. Метафизика – на стороне Украины.

2. Лица без масок (о субъектах). Война показала, кто есть кто. Украина, сражающаяся за свою жизнь. Запад, выходящий с разной скоростью из размеренности бытия и умиротворительной линии поведения в отношении РФ, вплоть до того, что можно было проспать и собственные проблемы. Россия без лица, у которой под маской оказалось одни сплошные язвы и комплексы. Китай, традиционно ожидающий у берега реки момента, как проплывут трупы врагов.

3. Видение (о перспективе). Украина однозначно победит в этой войне – это понятно. Столько горя принесла нам эта вероломная война – это я к вопросу о цене. Но важна не просто победа, а чтобы война больше никогда не повторилась. Это в том числе и вопрос видения поствоенного мира, который меняется на наших глазах по ходу войны. Украинская армия становится одной из самых сильных в мире, в то время как российская приобретает статус "второй с конца". Запад меняет оборонные стратегии (трансформация позиции Германии и Италии – невообразимо просто, хоть нам, абсолютно оправданно, кажется, что все происходит очень медленно). Финляндия и Швеция идут в НАТО. Дания инициирует референдум о присоединении к оборонной политике ЕС (хотя в 1993 году был референдум с прямо обратной постановкой вопроса). Китай – на распутье, отсидеться в стороне уже не получится. Россия как огромная территория непрогнозированных сценариев. Долгую перспективу будет формировать видение

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...