8 червня 2022, 00:13

О причинах агрессивного курса РФ

Почему Кремль так болезненно воспринимает (вплоть до ненависти и стремления уничтожить) процесс самоидентификации постсоветских государств – давно думаю об этом.

Я уже когда-то писала на эту тему, но еще раз напишу, ввиду событий. Кремль все никак не может понять, что все постсоветские государства сегодня развиваются как национальные.

Думаю, российская власть так болезненно воспринимает процесс самоидентификации бывших стран СССР не только из-за геополитических амбиций. Но и из-за боязни самоидентификации неимперской и несоветской России. А это неизбежная перспектива для РФ. Именно поэтому, кстати, недееспособен ни один проект на постсоветском пространстве.

В сущности, даже до войны отношения России с постсоветскими странами строились по принципу "исторического материализма". С одной стороны, была постоянная апелляция к совместному прошлому, культурным и человеческим связям, а с другой, – действовал принцип "каждый сам за себя".

И дело не в персональном составе власти в той или иной стране СНГ, личных качествах и мировоззрении того или иного лидера. Дело в том, что ни одна из стран СНГ, включая Россию как инициатора (до 2014 года), не достигла того самодостаточного уровня развития (политического и экономического), чтобы другим по-настоящему в качестве образца что-то предлагать.

Если Россия хотела быть лидером, то надо было работать, прежде всего, над собственным качеством, а не концентрироваться исключительно на зловредной деятельности против всех остальных.

Смена же "догоняющей стратегии" на "стратегию взлома" в отношениях с Западом с последующей аннексией Крыма, военным заходом на Донбасс, а затем и полномасштабным вторжением в Украину, и вовсе выбросит Россию на обочину мировых процессов.

В этом смысле военный разворот Кремля в сторону Украины не только не избавляет РФ от необходимости самоидентификации, а только ускорит этот процесс. И варианты тут могут быть самые разные.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...

Олухи царя небесного, або Три сценарії від росіян

Петербурзький міжнародний економічний форум, втім, як і вся РФ, докотилися до того, що Малофєєв і Дугін представили доповідь про майбутнє Росії...

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...