11 січня 2023, 12:53

Про поствоєнний світ

Війна заходить на другий рік, і контрнаступальні битви ще попереду, але вже зараз багато прогнозів та дискусій щодо формату та контурів постаоєнного світу. Що зрозуміло та правильно.

Війна Росії проти України значною мірою обнулила як оборонні стратегії багатьох країн/інституцій, так і поставила під сумнів дієздатність міжнародного права як такого. Тому багато прогнозів на період після війни також виходять із факторів нестабільності та турбулентності – як у сфері безпеки, так і у сфері політичних процесів.

1. Політичний чинник. У 2024 році відбудуться вибори в Україні, Росії, США та на Тайвані (що важливо з точки зору подальшої стратегії Китаю).

А цього року, у червні, відбудуться вибори у Туреччині, на яких визначиться, чи зайде Ердоган на третє десятиліття влади.

Усі ці майбутні вибори важливі не лише в контексті глобального протистояння демократії vs автократії, але й з точки зору балансу інтересів у конкретних регіонах та збереження євроатлантичної єдності (якщо ми говоримо про вибори у США).

1. Чинник безпеки. Як запобігти можливому повторенню війни та ядерному шантажу – питання, яке весь час звучить на Заході в контексті війни Росії.

Якщо говорити про гарантії безпеки для України, то тут Захід поділився на три групи групи. Одна частина країн вважає (і підтримує в цьому Україну), що єдина гарантія – це вступ України до НАТО. Друга частина вважає, що на цьому етапі треба просто посилювати Україну у військовому плані, щоб Україна стала невразливою для агресії РФ. Прочитала в західних ЗМІ навіть такий вислів як "перетворення на дикобраза, якого Росія не зможе проковтнути". Третя частина висловлює пропозицію, щоб окремі країни відправили свої війська на територію постаоєнної України на якийсь період як гарантію безпеки.

Глобальна безпека виглядає ще складніше та непрогнозованіше. Російська агресія та недієвість/повільність міжнародного права надихнули Іран та Північну Корею в їх ядерних ініціативах. Крім того, неминуче ослаблення Росії ставить питання, а хто і як цим скористається, і посилить свій вплив – насамперед, це стосується Китаю.

Ну а якщо говорити про зараз, то на цьому етапі на фоні зростаючої військової допомоги Україні, на Заході, як і раніше, немає єдиної думки щодо того, що таке мир і якою має бути перемога України. Навіть західні аналітики зазначають, що в риториці Заходу частіше звучать слова "підтримка та допомога Україні", тоді як у самій Україні ми говоримо про перемогу як про невід'ємну складову досягнення глобального світу.

У цьому сенсі ініціатива України провести саміт миру – правильна. На цьому етапі війни важливо дійти згоди у дефініціях та їх значенні.

Що таке мир, і якою має бути перемога.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Деідіотизація РФ

З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу. Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному...

Не Ялта-2

Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді. Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї...

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...