9 січня 2025, 00:33

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни.

У той же час, визначеності, без якої неможливий сталий мир, не так уже й багато.

І я не лише про гарантії безпеки для України. Хоча тут є певний рух. 1. Згода, яка є у всіх (України, США, Європи) – це посилення обороноздатності України. 2. Якщо це не НАТО (як хочемо ми; принаймні, запрошення уже зараз), то цілком конкретні формати співпраці/присутності окремих країн НАТО (тобто, саме Європа, мабуть, відіграватиме більшу роль, ніж та, що є чи була, у питанні безпеки регіону).

Визначеності – загалом стає менше, на рівні світових процесів. Одним із ризиків 2024 року, окрім гарячих війн/потенційних конфліктів (Україна, Близький Схід та зростання напруженості у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні) та гібридних активностей (у звіті Гельсінської комісії США зафіксовано близько 150 прецедентів гібридних дій на території країн НАТО, починаючи з 2022 року, у яких підозрюється РФ, і навіть є

їх класифікація за чотирма типами: диверсії на обʼєктах критичної інфраструктури, кампанії насильства, міграція зізброєю, втручання у вибори та дезінформація), поза сумнівом, був і електоральний ризик. Велика кількість виборів (в демократіях і автократіях, якщо у них вибори можна вважати такими). Ультраправий не розворот, але ухил точно, у Європі. Франція та Німеччина частково ще переживають цей ухил. Політичні кризи та нестандартні ситуації для демократій (як, скажімо, відміна першого туру президентських виборів у Румунії чи безвладдя у Південній Кореї після спроби тоді діючого президента запровадити воєнний стан). Зараз Дональд Трамп, який задекларував припинення війн, розвʼязаних автократами-волюнтаристами, одразу ж після обрання сам почав дивувати (або його окремі члени команди) досить специфічними заявами на адресу країн-партнерів.

Це я до того, що певні процеси на рівні суспільств/їх запитів/ролі політиків і тд – відбуваються одночасно і на різних рівнях. І хто цим скористається і як – демократіі чи автократії – залишається актуальним і для цього року.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Деідіотизація РФ

З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу. Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному...

Не Ялта-2

Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді. Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї...

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...