Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

''Героям слава!''. Київський вечір у двох діях

20 лютого 2008, 23:12

Учора в стольному граді відбулися зразу дві знакові культурні події. Та ще й вельми своєрідно між собою драматургічно пов'язані – просто тобі п'єса, поставлена "самим життям". Дійові особи... Але перепрошую, про все по порядку.

Головний герой дня – Олег Скрипка. Ну, в тому, що Скрипка – це "наше все", переконувати, здається, не треба нікого. І в тому, що він – боєць, "вояцька кість", країна теж не раз уже мала нагоду пересвідчитися. Цим разом вояцькі й співецькі чесноти злилися докупи, утворивши бомбову суміш, і в Олега визрів новий проект – українські виконавці співають героїчних пісень! Козацьких, стрілецьких, махновських, повстанських – кому що любо-мило... І вже й перший диск вийшов, так і зветься – "Українська героїчна пісня". Одне слово, прошу вітати, хто ще не чув: учора в країні стартував новий пісенний фестиваль – під чудесно полісемантичною назвою "Молода гвардія" (атож!).

Здавалось би, найлогічніше було провести його в Палаці "Україна". Тому самому, котрий у нас "Національний". Але в ньому, "Національному", на цей день була запланована зовсім інша імпреза – також героїко-патріотична, і також "національна", тільки іншої нації: концерт "ансамбля песни и пляски Черноморского флота Российской Федерации". Слово честі, я не жартую: от якраз так карти лягли...

"Українська героїчна пісня" відбулася натомість у Жовтневому палаці – тому самому (символічно, ні?), що колись був Інститутом шляхетних панянок, у 1930-ті – катівнею НКВД, а в 2004-му – штабом Майдану... Хто не дістався на цей концерт – шкода, панство, там треба було бути: такого драйву – повний жбанок! – київська публіка не отримувала вже давненько. Патріотична пісня взагалі-то жанр неймовірно трудний – це про кохання "вміють всі", а "про батьківщину" завжди вдавалось одиницям... З того, що співали вкраїнські вояки в шанцях 1918-1920 рр. і в партизанських лісах 1940-х, теж далеко не все були шедеври, то тільки з козацькою героїкою безклопітно – там, яку пісню не візьми, то й перлина, але ж то вже все "перемите", відібране пам'яттю трьох століть, а та пам'ять самі перлини й одбирає... А 20-те століття – воно ще тут, живе-гаряче, нерозібране-нерозчищене, тільки землею нашвидкуруч притрушене – і ой як щемить...

Учасників учорашнього концерту смак, нівроку, не підвів, – автентичних перлин зі сцени звучало чимало. І Тарасові Чубаю щасливо ревучий зал "лента за лентою набої подавав", і Марійка Бурмака могла б своїм (перепрошую – стрілецьким!) "Гей на горі, на маківці..." підняти в атаку будь-яку військову частину, і – найсенсаційніше моє відкриття цього вечора! – Тарас Компаніченко з, каюсь, доти геть не знаним мені гуртом "Хорея козацька" (народні інструменти!) явив щось уже цілком несамовите, нечуване-немислиме, від чого волосся на голові стає дуба, а рот роззявляється, та так і не закривається аж до кінця їхнього козацького реквієму: кобзарський речитатив, партесний розспів, джаз, що ще?... Ні, аналізувати це магічно-музичне дійство справа марна: "Бреговіч куріт в сторонкє!" – прокоментували "Хорею" в кулуарах знайомі, але й Бреговіч, боюсь, теж "не те" – нема аналогій... (Єдина, дещо несподівана – щось подібне, і не тільки за шаленою енергетикою, витворяє на сцені Мар'яна Садовська... Може, це й буде та "нова українська музика" 21-го століття, якій судилось по-справжньому "потрясти світ"?)

Найдивніше ж, що в тому "силовому полі" абсолютно органічно прозвучали, "вписалися" й авторські героїчні композиції – і "Танок на Майдані Конго" з несподівано "по-рамштайнівськи" грізно-громохким "Своє борони!", і Сашко Положинський (вперше побачила нарешті його "повстанський" кліп, так і не показаний нашими "теж-національними" телеканалами!) – з прем'єрою щойно закінченої (хлопці ще з листа співали!) пісні "Лицарський хрест", два рядки з якої могли б стати епіграфом до цілого нашого сьогодення – "У світі багато брудного й заразного, але той, хто хоче, залишається чистим"... І приском сипало під шкірою, коли Фома з гітарою кидав у зал своє вже-класичне "Це дивляться з темних небес/забуті поети й герої", – а на моніторі за його спиною в цей час пропливали крупні плани повстанських світлин: молоді, розсміяні, Господи, молодші од тих, хто на сцені...

А в фіналі вийшов Скрипка – і заспівав, за його визначенням, "нашу головну героїчну пісню", – ту, що починається словами "Ще не вмерла Україна". І зал співав стоячи разом із усіма виконавцями, і в екстазі навіть не помітив, як відбувся вихід "за межі офіційного тексту" – і перехід до другого куплета:

Станем, браття, в бій кривавий

Від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому!

- Слава Україні! – кричить Скрипка – просто на овацію.

- Героям слава! – одним духом випалює вже через вінця розбурханий зал...

Але зал – то окрема тема. Розуміється, найрясніше в ньому було таки "молодої гвардії" – проте, на диво, була й "стара", котра зазвичай таких імпрез не відвідує (вже по концерті, на "офіцерському балу", можна було помітити ветеранів, здається, чи не всіх воєн за останні три чверті століття!), і моїх ровесників теж було яблуку ніде впасти – ці поприходили цілими родинами, і хлопчаки не зводили заворожено-блискучих оченят із юнаків, що прогулювалися коридорами палацу в одностроях забутих армій: гайдамацькі шлики й жупани, стрілецькі мундури, упівські мазепинки, – якого ще треба щастя десятилітньому чоловічкові!... Та й дорослих явно розпирало драйвом понад всяку міру: коли ми вже сідали в машину, в морозному повітрі луна несла вздовж Інститутської уривки пісень – люди розходилися з імпрези, все ще продовжуючи співати...

Подякуймо Олегові Скрипці – як усе-таки класно, що він у нас є!

... А тепер про другу подію того вечора. Палац "Україна" – той, що "Національний", – у цей час стояв темний і німий, як потоплений авіаносець. Заповіджений "концерт російських моряків" у ньому не відбувся. І то з дуже простої причини: кияни на нього не пішли. Отак просто – взяли й не пішли. Не розкупили квиточків...

Така-от "невеличка драма", як писав класик. Дійові особи, що на кону (попрошу оплесків!), – Скрипка з усім своїм славним товариством – раз, і київська публіка (поаплодуйте їй, некияни!) – два. Потоплених цією публікою "варягів" з рахунку скреслюємо – на них ролі не знайшлося. І є в цій п'єсі ще один персонаж, схований за лаштунками, – ті, хто вперто й бездарно вирішує за нас, кому віддавати наші сцени й екрани, як і все інше наше – із землею й водами включно...

Може, їм теж пора "на вихід"?...

powered by lun.ua
Коментарі — 121
Подолян _ 10.10.2008 13:47
IP: 213.160.139.---
Пора, брате, пора! З таких, або подібних, слів розпочинається не одна українська пісня про звитягу. Ці ж слова у контексті статті теж несуть у собі зміст про звитягу, однак іншого гатунку і звернені до кожного із нас із запитанням – чи ж довго ми будемо терпти, чи може нам байдуже? А вд себе відповім Вам, пані Оксано, – давно пора!
Poluhohol _ 09.04.2008 14:05
IP: 62.80.167.---
"Пані забужко попрацювати над створенням і затвердженням національного звання за подібні заслуги по авторитету рівному, припустім, титулу "Сер" у БританіЇ.
Це я серйозно!" – Цікаво, ЯК ЦЕ БУДЕ ЗВУЧАТИ УКРАЇНСЬКОЮ???? ("Сер" жіночого роду...);-))))
Poluhohol _ 09.04.2008 14:02
IP: 62.80.167.---
А слов'янське коріння гностицизму, імовірно, ще в трипільській культурі, яка одночасно мала Родючу мати (фігурки жінок без голови) і Духовну мати (до якої звернені роги на будівлях трипільців – по благословення). І у Велесовій книзі – "Мати – Слава б'є крилами і кличе до бою за рідну землю" – це про Неї...

УКРАЇНА – БАТЬКІВЩИНА СЛОНІВ!!!!!!

А нічого, що трипільці не мають до українців ніякого відношення?;-)))
mwdrem _ 02.04.2008 10:40
IP: 91.124.57.---
Добротовський М.
Можливо,Вам буде цікава моя думка про сучасну культуру на моєму блогові на сайті MALAKAVA. Дякую.
_ind_ _ 30.03.2008 17:59
IP: 194.44.127.---
21.02.2008 00:32___ Безработный
21.02.2008 00:35___ Безработный
21.02.2008 00:39___ Безработный
21.02.2008 00:47___ Безработный

21.02.2008 09:53___ Безработный
21.02.2008 09:50___ Лева
У тролів не нормований робочий день? Чи "кантора" гонить план?
dino _ 04.03.2008 15:42
IP: 77.52.233.---
Були на концерті сім'єю. Дуже здорово! Дуже насмішило,як радянського вигляду тітоньки перелякано озиралися, коли весь зал почав підспівувати. А потім вони так швиденько – шмиг – і втекли:-) І лишилися справжні ми! Слава Скрипці!
motiv _ 04.03.2008 14:37
IP: 194.44.219.---
Пані Оксано, глибока Вам шана і подяка за Ваш труд, і літературний, і публіцистичний. Прочитала Ваші книжки – Шевченків міф, і Франківський період, і Хроніки, і Нотр Дам. Особливо сподобалося про нашу Жірондистку і її міф. Це мене з дитинства заворожувало в її віршах. А слов'янське коріння гностицизму, імовірно, ще в трипільській культурі, яка одночасно мала Родючу мати (фігурки жінок без голови) і Духовну мати (до якої звернені роги на будівлях трипільців – по благословення). І у Велесовій книзі – "Мати – Слава б'є крилами і кличе до бою за рідну землю" – це про Неї...
Страшенно хочеться ще таких книжок! І ще! І ще! Пишіть, Бога ради, натхнення Вам і здоров'я, і сонця над головою.
Olichka _ 28.02.2008 13:54
IP: 77.222.154.---
Сумно пані та панове!
Сумно проживати не в столиці, де мистецьке життя ледь жевріє і душі не зачіпає. Ось так і виходить: жити хочеться, а життя немає. Відсутні будь-які "польові дослідження" не те що б глибинки, а хоча б інших обласних центрів. Агов, ми же тут є!
Olichka _ 28.02.2008 13:52
IP: 77.222.154.---
Сумно пані та панове!
Сумно проживати не в столиці, де мистецьке життя ледь жевріє і душі не зачіпає. Ось так і виходить: жити хочеться, а життя немає. Відсутні будь які "польові дослідження" не те що б глибинки, а хоча б інших обласних центрів. Агов, ми же тут є!
Щирість _ 25.02.2008 14:28
IP: 62.64.118.---
Запрошуємо завітати до Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса на вистави Театральної майстерні зі Львова "Театр у кошику"режисер Ірина Волицька. (Це улюблений театральний колектив п.Оксани Забужко)
11 березня "Украдене щастя" 19:00
12 березня "Сон" 19:00
14 березня "Річард" 19:00
незграба _ 24.02.2008 14:56
IP: 194.29.60.---
Жалкую, що не знав за цю подію, пішов би.
Пошук71 _ 23.02.2008 02:44
IP: 88.214.95.---
Пропозиція!
Скрипку називати виключно "Пан Олег" (заслужив, достойний).
Пані забужко попрацювати над створенням і затвердженням національного звання за подібні заслуги по авторитету рівному, припустім, титулу "Сер" у БританіЇ.
Це я серйозно!
Може не буквально так, але Українство чогось подібного потребує. Чогось не продажного за гроші, посади...
Пошук71 _ 23.02.2008 02:43
IP: 88.214.95.---
Пропозиція!
Скрипку називати виключно "Пан Олег" (заслужив, достойний).
Пані забужко попрацювати над створенням і затвердженням національного звання за подібні заслуги по авторитету рівному, припустім, титулу "Сер" у БританіЇ.
Це я серйозно!
Може не буквально так, але Українство чогось подібного потребує. Чогось не продажного за гроші, посади...
Пошук71 _ 23.02.2008 02:34
IP: 88.214.95.---
!!!
Ярославна _ 23.02.2008 01:31
IP: 77.123.129.---
Пані Оксано, дякую!
колега відправив Вам фото: сподіваюсь, сподобається:)
Тримайтеся! Поки Ви тут, разом із Скрипкою і усією Молодою Гвардією, нам, смертним, є чим дихати.
ЗРАДА _ 22.02.2008 19:26
IP: 213.159.240.---
Не пропустіть й подивфться!!!!
"Українська героїчна пісня": 24.02.2008 19:05 УТ-1
СКРИПКА ОЛЕГ – МОЛОДЕЦЬ!!!
Bah-Trah _ 22.02.2008 15:36
IP: 194.44.242.---
21.02.2008 21:44___ Несуржик
21.02.2008 20:58___ Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ
Для Вас розум і підлість – це поняття тотожні?
___ Несуржик,великолепно! Этого товарища мало кто раскусил. Обыкновенный "мистечковый" еврей из Белоруссии.
Bah-Trah _ 22.02.2008 15:27
IP: 194.44.242.---
22.02.2008 14:21___ Joltofer
Як чудово,яка глибока повага до співвітчизників, що мають іншу думку, у попередньому пості. Величне майбутнє чекає цю країну – Забужкостан.
Убого, не смешно, учитесь юмору хотя бы у Исторички.
Joltofer _ 22.02.2008 14:21
IP: 80.92.224.---
Як чудово,яка глибока повага до співвітчизників, що мають іншу думку, у попередньому пості. Величне майбутнє чекає цю країну – Забужкостан.
Gaensehaut _ 22.02.2008 13:34
IP: 88.70.87.---
Пані Оксані Забужко – мої вшанування. Чудово пишете. Дай Вам Боже здоровя і довгих літ. А тих зкацапілих шавок Ви добре роздразнили;))
Вова_зі_Львова _ 22.02.2008 13:27
IP: 195.72.144.---
Шановні пані і панове! Напевне ж скажу банальність: культура, мистецтво українське, російське, будь-якого народу – це прекрасно і гноблення не передбачає, а говорить про свободу і високі пориви. Ми ж тут засперечались про героїзм український і гноблення московське.
До: Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ, ви любите ставити питання іншим і історію ніби знаєте, поставте, будь-ласка, і собі: Чому в Росії, СРСР заборонялись бунтарські, героїчні пісні, навіть російські, ЗАБОРОНЯЛИСЬ (про Степана Разіна, Єрмака і т.п., про героїчний крейсер "Варяг", мабуть одне з рідких виключень; кажу тільки про минуле з делікатності і недостатньої поінформованості про сучасну ситуацію в Росії). Я чув ці російські, українські в моїй родині (в Хрущовську відлигу), але тихенько і з нагадуванням "запрещенная".

А представникам нашої культури, зокрема, пані Оксані, Олегу Скрипці – Слава!
Слава Україні! Героям Слава!
Elia _ 22.02.2008 10:18
IP: 77.121.231.---
Усім, кого зацікавив фестиваль "Українська героїчна пісня":

24.02.2008 19:05 УТ-1
На Першому Національному Телеканалі буде показано телевізійну версію І-го Фестивалю Української Героїчної пісні Молода
Гвардія.

http://observer.sd.org.ua/news.php?id=13716
str_Kharkiv _ 22.02.2008 08:48
IP: 92.113.222.---
Спасибі, Оксано. Кияни, я вас люблю.
Nati-light _ 21.02.2008 23:41
IP: 194.44.241.---
Дуже дякую за такий гарний опис події. Дуже цікаво читати, дуже приємно усвідомлювати, що є люди які популяризують національну ідею такими "живими" способами. Захоплююсь Скрипкою як людиною, яка одна змогла зробити те, що не під силу цілому міністерству культури.
Відповідаючи на ваш заклик до некиян: "Підтримуємо". З радістю.

Підтримую я також і вашу ідею про те, що на державному рівні національна ідея має бути забезпечена як не допомогою, то принаймні "не заважанням".

Але ж є і інша сторона. І вона болить, болить натужно і безперестанку. Невже ми маємо бути антитезами? ми і росіяни? Україна – моя рідна земля, але російська мова і культура – це мова і культура моїх батьків. Люблю українські танці, обожнюю український спів, та й пишу тут українською, але як бути з тим, що прийшло до мене з молоком моєї матері, з її колисковою?
Тож як мені – радіти, що не пішли кияни на "ансамбль песни и пляски Черноморского флота Российской Федерации"? Повірте, ці пісні і пляски теж мають багато чого хорошого...Можу сказати це і як хореограф. Людина, яка танцювала і російські, і українські танці, не може ставитись з неповагою ані до українців, ані до росіян.
Крім того, організація концертів-справа нелегка. Завчасно домовлену дату змінити ой як важко. Тому говорити про те, що зал навмисно віддали "росіянам", щоб надошкулити "українцям" навряд чи варто. Причини, мабуть, набагато прагматичніші і банальніші.
Вибачте, якщо це завеликий пост. Але мені здається, що ці питання дуже важливі.
Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ _ 21.02.2008 23:05
IP: 79.177.174.---
Заодно Ющенко не дал Скрипке денег на этот фестиваль.
Фея!
Ну сколько надо было на это денег? Миллионы?:) Если столько есть благодарных зрителей и Скрипка такой талантиливый шоумен-менеджер, можно ещё и заработать!
ONLINE
Україна та Європа1126 Уряд реформ420 Корупція1432 Зеленський67 Свобода слова579
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter