Оксана Забужко Письменниця, Віце-президент Українського ПЕН-центру

''Героям слава!''. Київський вечір у двох діях

20 лютого 2008, 23:12

Учора в стольному граді відбулися зразу дві знакові культурні події. Та ще й вельми своєрідно між собою драматургічно пов'язані – просто тобі п'єса, поставлена "самим життям". Дійові особи... Але перепрошую, про все по порядку.

Головний герой дня – Олег Скрипка. Ну, в тому, що Скрипка – це "наше все", переконувати, здається, не треба нікого. І в тому, що він – боєць, "вояцька кість", країна теж не раз уже мала нагоду пересвідчитися. Цим разом вояцькі й співецькі чесноти злилися докупи, утворивши бомбову суміш, і в Олега визрів новий проект – українські виконавці співають героїчних пісень! Козацьких, стрілецьких, махновських, повстанських – кому що любо-мило... І вже й перший диск вийшов, так і зветься – "Українська героїчна пісня". Одне слово, прошу вітати, хто ще не чув: учора в країні стартував новий пісенний фестиваль – під чудесно полісемантичною назвою "Молода гвардія" (атож!).

Здавалось би, найлогічніше було провести його в Палаці "Україна". Тому самому, котрий у нас "Національний". Але в ньому, "Національному", на цей день була запланована зовсім інша імпреза – також героїко-патріотична, і також "національна", тільки іншої нації: концерт "ансамбля песни и пляски Черноморского флота Российской Федерации". Слово честі, я не жартую: от якраз так карти лягли...

"Українська героїчна пісня" відбулася натомість у Жовтневому палаці – тому самому (символічно, ні?), що колись був Інститутом шляхетних панянок, у 1930-ті – катівнею НКВД, а в 2004-му – штабом Майдану... Хто не дістався на цей концерт – шкода, панство, там треба було бути: такого драйву – повний жбанок! – київська публіка не отримувала вже давненько. Патріотична пісня взагалі-то жанр неймовірно трудний – це про кохання "вміють всі", а "про батьківщину" завжди вдавалось одиницям... З того, що співали вкраїнські вояки в шанцях 1918-1920 рр. і в партизанських лісах 1940-х, теж далеко не все були шедеври, то тільки з козацькою героїкою безклопітно – там, яку пісню не візьми, то й перлина, але ж то вже все "перемите", відібране пам'яттю трьох століть, а та пам'ять самі перлини й одбирає... А 20-те століття – воно ще тут, живе-гаряче, нерозібране-нерозчищене, тільки землею нашвидкуруч притрушене – і ой як щемить...

Учасників учорашнього концерту смак, нівроку, не підвів, – автентичних перлин зі сцени звучало чимало. І Тарасові Чубаю щасливо ревучий зал "лента за лентою набої подавав", і Марійка Бурмака могла б своїм (перепрошую – стрілецьким!) "Гей на горі, на маківці..." підняти в атаку будь-яку військову частину, і – найсенсаційніше моє відкриття цього вечора! – Тарас Компаніченко з, каюсь, доти геть не знаним мені гуртом "Хорея козацька" (народні інструменти!) явив щось уже цілком несамовите, нечуване-немислиме, від чого волосся на голові стає дуба, а рот роззявляється, та так і не закривається аж до кінця їхнього козацького реквієму: кобзарський речитатив, партесний розспів, джаз, що ще?... Ні, аналізувати це магічно-музичне дійство справа марна: "Бреговіч куріт в сторонкє!" – прокоментували "Хорею" в кулуарах знайомі, але й Бреговіч, боюсь, теж "не те" – нема аналогій... (Єдина, дещо несподівана – щось подібне, і не тільки за шаленою енергетикою, витворяє на сцені Мар'яна Садовська... Може, це й буде та "нова українська музика" 21-го століття, якій судилось по-справжньому "потрясти світ"?)

Найдивніше ж, що в тому "силовому полі" абсолютно органічно прозвучали, "вписалися" й авторські героїчні композиції – і "Танок на Майдані Конго" з несподівано "по-рамштайнівськи" грізно-громохким "Своє борони!", і Сашко Положинський (вперше побачила нарешті його "повстанський" кліп, так і не показаний нашими "теж-національними" телеканалами!) – з прем'єрою щойно закінченої (хлопці ще з листа співали!) пісні "Лицарський хрест", два рядки з якої могли б стати епіграфом до цілого нашого сьогодення – "У світі багато брудного й заразного, але той, хто хоче, залишається чистим"... І приском сипало під шкірою, коли Фома з гітарою кидав у зал своє вже-класичне "Це дивляться з темних небес/забуті поети й герої", – а на моніторі за його спиною в цей час пропливали крупні плани повстанських світлин: молоді, розсміяні, Господи, молодші од тих, хто на сцені...

А в фіналі вийшов Скрипка – і заспівав, за його визначенням, "нашу головну героїчну пісню", – ту, що починається словами "Ще не вмерла Україна". І зал співав стоячи разом із усіма виконавцями, і в екстазі навіть не помітив, як відбувся вихід "за межі офіційного тексту" – і перехід до другого куплета:

Станем, браття, в бій кривавий

Від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому!

- Слава Україні! – кричить Скрипка – просто на овацію.

- Героям слава! – одним духом випалює вже через вінця розбурханий зал...

Але зал – то окрема тема. Розуміється, найрясніше в ньому було таки "молодої гвардії" – проте, на диво, була й "стара", котра зазвичай таких імпрез не відвідує (вже по концерті, на "офіцерському балу", можна було помітити ветеранів, здається, чи не всіх воєн за останні три чверті століття!), і моїх ровесників теж було яблуку ніде впасти – ці поприходили цілими родинами, і хлопчаки не зводили заворожено-блискучих оченят із юнаків, що прогулювалися коридорами палацу в одностроях забутих армій: гайдамацькі шлики й жупани, стрілецькі мундури, упівські мазепинки, – якого ще треба щастя десятилітньому чоловічкові!... Та й дорослих явно розпирало драйвом понад всяку міру: коли ми вже сідали в машину, в морозному повітрі луна несла вздовж Інститутської уривки пісень – люди розходилися з імпрези, все ще продовжуючи співати...

Подякуймо Олегові Скрипці – як усе-таки класно, що він у нас є!

... А тепер про другу подію того вечора. Палац "Україна" – той, що "Національний", – у цей час стояв темний і німий, як потоплений авіаносець. Заповіджений "концерт російських моряків" у ньому не відбувся. І то з дуже простої причини: кияни на нього не пішли. Отак просто – взяли й не пішли. Не розкупили квиточків...

Така-от "невеличка драма", як писав класик. Дійові особи, що на кону (попрошу оплесків!), – Скрипка з усім своїм славним товариством – раз, і київська публіка (поаплодуйте їй, некияни!) – два. Потоплених цією публікою "варягів" з рахунку скреслюємо – на них ролі не знайшлося. І є в цій п'єсі ще один персонаж, схований за лаштунками, – ті, хто вперто й бездарно вирішує за нас, кому віддавати наші сцени й екрани, як і все інше наше – із землею й водами включно...

Може, їм теж пора "на вихід"?...

powered by lun.ua
Коментарі — 121
ЗРАДА _ 21.02.2008 16:46
IP: 213.159.240.---
Оксані Забужко – ДЯКУЮ! За те, що є такі як ВИ! свідки ПОДІЙ, які можуть ТАК передати правду, ще й змусити публіку до такої шаленої реакції!
Олег – просто СУПЕР! Великий сміливець та талановитий організатор! Просто за що не береться – все почиає ПРОКИДАТИСЯ! ДИХАТИ! ЖИТИ! Вірю, що цей фестиваль набуде шаленої підтримки, як і "Країна мрій"!. Олегові велика дяка й за те, що вміє вивезти на височенний рівень й тих хто з ним опиняється поруч! Це як потужний магніт!!! Особлива ДЯКА й УКЛІН до землі за Тараса Компаніченка з "Козацькою хореєю!. Просто немає слів...До самого серця, до кожної кітини пробрало від тої чоловічої молитви!!! А ще слід подякувати Шереметьєву Олексію за підтримку й чудову експозицію з його колекції! Сподіваюсь, що свою колекцію "Кримська війна" він поповнить і колекцією цього періоду нашої історії!!! Дякую всім без виключення учасникам, хто підтримав цей фестиваль!!!! ДЯКУЮ!!! ДЯКУЮ!!! ДЯКУЮ!!!!
Elia _ 21.02.2008 16:42
IP: 77.121.231.---
21.02.2008 14:36___ Joltofer
Мені б не хотілося обговорювати дурниці щодо інтелекту.

Я ні в якому разі не хотіла вас образити і не вважаю, що наявність чи відсутність інтелекту є найголовнішим в людині. Так само, як, приміром, красиві біцепси, шикарне волосся чи сильний голос. Кожній людині щось відпущене Богом, якийсь талант чи особливість. І цей талант – є для неї головне. Його треба не занехаяти і з нього треба жити. І пишатися.
Несуржик _ 21.02.2008 16:36
IP: 77.122.21.---
21.02.2008 14:36___ Joltofer
Мені, звичайно, Вас дуже шкода, але для людини, для якої Леся Українка є верхом літератури й пані Забужко як явище провінційної племенної культури (щось накшталт Лемківського містечка Дуклі) є чимось цікавим. Мені б не хотілося обговорювати дурниці щодо інтелекту. Дякую.
Рафінований снобізм. Ви, шановний Joltofer, з якої палати будете?
Буга-га-га...
Elia _ 21.02.2008 16:33
IP: 77.121.231.---
21.02.2008 14:36___ Joltofer
Мені, звичайно, Вас дуже шкода, але для людини, для якої Леся Українка є верхом літератури

Не треба мене жаліти: я цілком задоволена своїм життям і долею.
Прошу вас назвати два-три імені, які ви вважаєте "верхом літератури". Хоча мені здається, що окрім списку рекомендованої літератури для школярів старших класів, ніякого ОБОВ'ЯЗКОВОГО для всіх списку (пєрєчня – російською) "вершин літератури" не може бути: у кожного народа свій і навіть у кожної людини її власний. Хоча, без сумніву, є й такі, що, окрім ощадної, жодної книжки на вважають вартої уваги.
вісник _ 21.02.2008 16:09
IP: 82.207.37.---
Втішили Ви нас, пані Оксано, тим, що з таким смаком і симпатією розповіли про пережите у "Жовтневому", викликавши цим шаленний зубний скрегіт у Петербуржця з ФСБ та його колеги Історички. Ваша молодь ніколи ось так, вільно, не буде співати патріотичних пісень (бо їх немає), і ви ніколи на своїх блогах, кухнях, так вільно не будете робити висловлювань (бо все під контролем у вас: думки, слова, пісні, голосування). Котиться Русь на узбіччя історії! То й слава Богу!
наттто _ 21.02.2008 16:06
IP: 82.144.203.---
до ___ Joltofer

ну що за печерний снобізм, шановний?
лемківське містечко Дукля – ввійшовши в поезію через Антонича – вже стає символом, а не порожнім місцем. і що з того що це провінція стосовно, припустимо, Києва? провінція – питання дуже відносне в плані культури – бо – чи беретесь ви об"єктивно визначити хто більший геній – Антонич чи Булгаков (який чи не найпереконливіше "оспівав" Київ)? і якщо беретесь – то на основі чого?

Антонич, як і Леся Українка, як і – зрештою – Оксана Забужко – це такі ж провінціали як і Пабло Неруда (?), як і Маркес (??), як і – дуже багато центрових постатей. Немає провінції, її просто не може бути – в культурному пласті. Є цілком умовні центри і периферії в головах снобів, і щоби ці центри і периферії долати – і треба говорити, і голосно говорити – про європейськість Лесі Українки. це наприклад.
Подолян _ 21.02.2008 15:25
IP: 213.160.139.---
Не можу втриматися, щоб не висловити слова поваги пані Оксані. Теж шкодую, що не зміг -через відсутність інформації. Однак, викладене пані Оксаною дійство зколихнуло емоційну хвилю в душі кожного українця – переконаний. Велика подяка і шана Вам за це пані забужко. А все інше – то пусте, в тому числі і малозрозумілі белькотання безбатченків перекотиполів тощо. Лише кукіль і блекота могли рясно вродити і так розквітнути на полях, які так пильно оброблялися імперською сапою. Терпіння, панове, і не будьте байдужі і вдача нас не обійде.
ilco _ 21.02.2008 15:20
IP: 77.121.39.---
Шановне панство, вельмишановна авторе, просвітіть трудоголіка де побачити посилання на анонси подібних подій, зокрема Молодої Гвардії, бо на афішах шось не бачив, шкодую що не потрапив.
Joltofer _ 21.02.2008 14:36
IP: 80.92.224.---
Мені, звичайно, Вас дуже шкода, але для людини, для якої Леся Українка є верхом літератури й пані Забужко як явище провінційної племенної культури (щось накшталт Лемківського містечка Дуклі) є чимось цікавим. Мені б не хотілося обговорювати дурниці щодо інтелекту. Дякую.
Elia _ 21.02.2008 14:24
IP: 77.121.231.---
21.02.2008 11:46___ Joltofer
вашого тут немає нічого, бо нічого достойного ні з культурної ні з будь-якої іншої точки зору в цьому житті та для цієї країни ви не зробили

Ну, шановний! Нащо ви так мазохічно виставляєте своє невігластво? Можна робити це трохи скромніше і залишити нам надію, що ваш випадок – не такий вже й безнадійний. Я не буду перелічувати всі твори пані Забужко, які я прочитала із задоволенням і користю для себе. Назву лише одну книгу: " Notre Damе D'Ukrаinе: Українка в конфлікті міфологій". Не без вагань (бо не впевнена, що ви зрозумієте хоча б щось) раджу вам прочитати принамні першу главу -навіть однієї цієї глави достатньо, щоб зрозуміти, як мало знаємо ми і деякі наші вчителі про Лесю Українку і про українську культуру взагалі. Оксана Забужко відкриває нам цю terra incognita, і робить це майстерно, професійно і дуже цікаво. Вона – один з найпотужніших інтелектуалів сучасної України. Але стосовно вас я допускаю, що інтелект не є вашою сильною стороною.
Осьо _ 21.02.2008 14:08
IP: 194.44.242.---
Спасибо автору!
И не обращайте внимания на "Грязь Москвы не забанишь" – ГОВНО не тонет.
Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ _ 21.02.2008 13:47
IP: 79.177.174.---
Селянка
Тому що втерли носа москалям.
Распевая партизанско-козацький фольклор, выигрывая голосом и гитарными оранжировками войны, давно и вчистую проигранные с оружием...
Селянка _ 21.02.2008 13:38
IP: 82.193.105.---
Браво,Фея! Саме "фальшивая малоросийская экзальтированность".В країні відсутня будь-яка державна політика в області культури, а ми як діти цукерці радіємо окремому заходу.Тому що втерли носа москалям.Давайте створимо (це я Вам,пані Оксано) щось на зразок російського телеканала "Культура".Чи навіть для цього хтось (партєйний керівник,напевне) повинен дати здоровенного копняка.
Историчка _ 21.02.2008 13:27
IP: 91.124.221.---
21.02.2008 13:14___ Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ

Хорошо получилось, с юмором у Вас замечательно, я поначалу даже онемела.
Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ _ 21.02.2008 13:14
IP: 79.177.174.---
Историчка
Забыл пароль по старому нику. Зарегистрировал новый. Решил добавить к нему, что -нибудь, с юморком! А так, как меня уже заколебали обвинениями в связи с ФСБ (даже Сибирякова в личном письме на своем блоге высказывала предположение:)), решил, что шутка будет, именно на эту тему...
Историчка _ 21.02.2008 13:05
IP: 91.124.221.---
21.02.2008 12:48___ Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ

Уважаемый Петербуржец, где Вас так угораздило, не в нашем ли старом запорожце (я имею в виду Ваш новый ник)?
carbil _ 21.02.2008 12:59
IP: 195.244.9.---
Як то добре, що таке відбулося! Добре, що є українське громадянське суспільство в Києві1 – Хоч у столиці. Дивуюся, як то кияни допустили Черновецького до влади?! А щодо нинішньої влади на українському Олімпі, то вона, мабуть. уже всіх дістала своїм небажанням працювати на народ України. Мабуть, настав час їй відповідати перед НАРОДОМ Тільки от у якій формі це все відбуватиметься?...
Несуржик _ 21.02.2008 12:56
IP: 77.122.21.---
21.02.2008 12:20___ Яролюб
Дозволю собі не погодитися. На одному подиху – це означає швидко. Приклад – забіг на десятий поверх на одному подиху. А на одному диханні, ще і швидко і може бути довго, але з однаковим настроєм, або в одному стилі.
Мені здається, це вже ваше суб'єктивне відчуття мови.))) Взагалі, мова – це дуже суб'єктивна річ. З точки зору мого суб'єктивного сприйняття, дихання – це назва процесу, а подих – це один цикл цього процесу. В російській мові обидва ці слова передаються одним словом дыхание. Під впливом засобів масової їнформації, які зараз в Україні російськомовні, українці мислять російськими фразами, калькуючи їх в українську мову. У фразі "на одном дыхании" слово "дыхание" вживається в значенні подиху, але при швидкому перекладі в умі людина робить помилку і каже "на одному диханні", хоч треба сказати "на одному подиху".

До речі, з суржиком боротися дуже просто. Треба зробити ЗМІ україномовними, і суржик зникне за кілька років. До 60-х років ХХ сторіччя суржику як такого не існувало. Він з'явився тільки з появою телебачення, яке в Україні завжди велося російською мовою.
Петербуржец_ФСБНЕЗАБАНИШЬ _ 21.02.2008 12:48
IP: 79.177.174.---
Станем, браття, в бій кривавий

Від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому!
Золотые слова! И что интересно? Так оно и было! Уже на протяжении сотен лет украинские герои так и и ни разу не позволили никаким ворогам панувати в Украине! Все вороги, натыкаясь на украинских героев, убеждались что их не сломить, и на независимость, имеющего многовековую историю украинского государства, не стоит посягать! Все завоеватели, все претенденты "панувати" были разьиты в пух и прах! Ни одного года украинские герои не терпели неукраинской власти над собой! А в 1991 году был дан последний и решительный бой за свободу! Каждый герой "лента за лентою набої подавав" пока москали не подписали таки Беловежского соглашения! Теперь можно вспомнить эти героические дни, и спеть боевые песни...
Чугайстер_о _ 21.02.2008 12:48
IP: 194.44.203.---
Класна стаття про хороше дійство. Дякую авторові...
уграїнець _ 21.02.2008 12:45
IP: 194.88.152.---
Малоуважаемый Безработный (вот только вопрос, ежели безработный, то чего работу не ищешь, а в интернете день-деньской сидишь – надо понимать, это и есть твоя работа?)! Тут на соседнем форуме, в "Таблоиде" написали:

"Мопассан21.02.2008 01:22
Любі земляки!
Перепрошую, що я не по темі. Якщо неважко, сходіть хтось на блог Оксани Забужко і пошліть якогось там "безработного" нах..., бо коменти з-за кордону не приймають"

Ну так грех не выполнить просьбу Мопассана и не послать нах такого "Безработного"

Пані Оксано, перепрошую за флуд, але з такими "безробітними" інакше не можна
фея _ 21.02.2008 12:42
IP: 217.27.157.---
Удивительно как эта заметочка перекликается с одним из партийных стихотворений Забужко. Без фальшивой малороссийской экзальтированности ну никак невозможно.

Щось змінилось в житті у мене...
Розцвітають дощі сніжнопінно,
І Земля по орбіті зеленій,
Розпашіла, пружинить невпинно.
(Хто не дістався на цей концерт – шкода, панство, там треба було бути: такого драйву – повний жбанок! – київська публіка не отримувала вже давненько.)
***
(І зал співав стоячи разом із усіма виконавцями, і в екстазі навіть не помітив, як відбувся вихід "за межі офіційного тексту" – і перехід до другого куплета)
Щось змінилося... Привітали.
(Від громів співали шибки!)
В потьмянілій од зливи залі
Нам вручав секретар квитки.
***
(Тарас Компаніченко явив щось уже цілком несамовите, нечуване-немислиме, від чого волосся на голові стає дуба, а рот роззявляється, та так і не закривається аж до кінця)
Чорний хлопчик в штанах на виріст
Гнівно зводить цупкий кулачок...
Комсомольська моя зрілість,
Мій палючо-червоний квиток!
(Ні, аналізувати це магічно-музичне дійство справа марна.)

Пані Оксано дякуємо і цілуємо Вам ручку!
Несуржик _ 21.02.2008 12:22
IP: 77.122.21.---
21.02.2008 11:46___ Joltofer
Про віші пісні фашистів та махновців-бандитів розмовляти немає сенсу, ваш світогляд взагалі не дозволяє аналізувати "бандитську шароварщину",
Ви не туди прийшли, шановний. Якщо ви шукаєте бандитських пісень, то вам на радіо "Шансон".:-D
Яролюб _ 21.02.2008 12:20
IP: 193.93.48.---
Зловив суржиковину.)))
Якщо без суржику, то на одному подиху.

Дозволю собі не погодитися. На одному подиху – це означає швидко. Приклад – забіг на десятий поверх на одному подиху. А на одному диханні, ще і швидко і може бути довго, але з однаковим настроєм, або в одному стилі.
Amer _ 21.02.2008 12:11
IP: 212.82.195.---
Дякую, пані Оксано!!!
Aтака Путіна1245 Корупція1366 Уряд реформ410 Україна та Європа1103 Зеленський41
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter