СТУДЕНТИ МОГИЛЯНКИ ПРОТИ АНГЛОМАНІЇ І ЧУЖИНСТВА!
Учися чужого розуму, та свого не загуби.
Народна мудрість
5 вересня 2017 року в перший день роботи Верховної Ради ґвалтовно проголосовано закон Про освіту. Найскандальніша в ньому мовна сьома стаття, що не просто закріплює гібридність мислення творців цього мовного припису як фундаменту освіти, але й абсолютно заперечує її український характер. Воно й не дивно, бо злучці БПП, Самопомочі як локомотивові цих антинаціональних змін, НФ, Батьківщині та радикалам (про виродків типу опоблок, відродження, воля народу і не йдеться) потрібна лише українська територія як свій бізнес-інтерес. Через це свідомі молоді українці, повні не лише знаннями, але й націоналістичними принципами, -для них неабияка загроза. А мова – ВИЗНАЧАЛЬНА в націєцентричному самоусвідомленні! Навчання ж винятково ДЕРЖАВНОЮ мовою – це єдиний шлях деколонізації та деокупації країни.
Крім консервування колоніяльного статусу України через дошкільну та початкову освіту мовами нацменшин (1-ий пункт статті), винятково небезпечним є пункт 4-ий: "У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами ЄС". Це означає, що двері для розтерзання України на її західних теренах відкрито: угорська, румунська, польська мови як мови історичних окупантів стануть новими вогнищами сепаратизму. Про це свідчать божевільні заяви всіляких йовбаків начебто про утиски їхніх мовних прав і їхні заклики до президента України не підписувати цей закон. Його і справді підписувати не треба, бо мовна стаття УНЕВАЖНЮЄ тільки одну мову УКРАЇНСЬКУ і суперечить рішенню КС України (1999 р.) про навчальний процес державною мовою: "Виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова". Але президент України – це фокус гібридного мислення, що не здатний навіть війну війною назвати...і це при 9 тисяч убитих українських воїнів. Такою є ціна хибного вибору 25 травня 2014 року.
Проте є ще одна мова, перед якою в поклоні впали малоросійські раби – англійська. Англоманія, як алкоголізм чи чергова політична проституція, захопила країну і то коштом вивчення державної мови. Звісно, чужі мови треба вчити і знати, але хто ТВОЮ мову піднесе до небес поваги любови, поширення та вдосконалення? Доки в пріоритеті у нас буде ЧУЖИНСТВО на всіх рівнях: від аваково-саакашвілі до гройсмано-рабіновичів? Хто, як не Ти, перетворить українську мову в КУЛЬТ вивчення від дитячого садка до вищої школи? Англієць? Поляк, румун, угорець, московит? Як можна хотіти поваги і підтримки від світу, коли власні виродки різного масштабу запресовують свою мову та культуру? Отож ця стаття – найкраще юридичне підґрунтя для розростання у всеукраїнських масштабах відступництва та прийняття ЧУЖОГО шляху розвитку. А це неминуча поразка. Мимоволі згадую Д. Донцова: "...хай не сліпить нам очі величезність Росії (додамо Америки, ЄС та ін. – І. Ф.). Великі здаються нам такими тому, що ми стоїмо перед ними на колінах".
Я тішуся, що нещодавно зустрілася зі студентами з Києво-Могилянки Анастасією Бурлакою та Дарією Моровлевською, що не хочуть "стояти на колінах", бо є великими у своєму бажанні бути УКРАЇНЦЯМИ, а не гібридами з чужим пріоритетом. Долучаю їхнього листа про ганебну МОВНО-ІДЕОЛОГІЧНУ правду про цей виш (на жаль, мабуть і інші також), який ще й досі невігласи можуть мати за приклад. Отож слово моїм співрозмовникам із Києва та Дніпра:
"Найбільший ворог ходить поміж нами". Для студента ідеаліста вступ до Національного університету "Києво-Могилянська академія" насправді може виявитися дуже великим розчаруванням. Якщо ти ідейний, правий студент, який прагне змін та спілкування з такими ж націоналістично спрямованими людьми, у яких серце починає швидше битися при баченні українського прапора або при звучанні "Зродились ми великої години", то цей університет точно не для тебе. Тебе може тут чекати відчуття сорому за те, що ти націоналіст, вислуховування жартів про Шевченка, відвідування лекції, під час яких вам будуть розповідати, що ОУН – терористи, неймовірна радість за поразки правих сил у Європі (адже ж як це так, щоб до влади прийшли фашисти, нацисти!!). Натомість висловлення проти пропагування лівих ідей як єдино правильних та очевидних течій викликатиме у них негативну реакцію та глузливий сміх.
А також характерна ознака, без якої Могилянка була б зовсім не Могилянкою. Це дві робочі мови (українська та англійська) на всіх рівнях навчальної та наукової діяльності. Здавалося б тут немає нічого поганого, навпаки, це розвиток, знання іноземної мови, вдосконалення володіння англійською мовою, можливість отримати гарну посаду та й інші дурні ліберальні повчання, які керівництво академії намагається нав'язати студентам. Проте вони давно вже загралися. І то так, що це може призвести до заміщення та заміни українських слів англійськими на український манер. Ці студенти паплюжать українську мову, вживаючи "модні слова" на кшталт "кейси, івенти, дівайси" та інше, вважаючи себе крутими творцями гібридної моди і мови. Тобто для студента могилянця стало вже нормою заміняти українські слова англійськими у повсякденному житті.
У Могилянці, як у "патріотичному" виші пропагують антиросійські гасла, пропонують повністю відмовитися від вживання російської, натомість активно вживають англійські замінники українських слів і це вважають за цілком нормальне. Подвійні стандарти чи нам набридло бути московською колонією і ми вирішили перейти на новий рівень, ставши "модерною, модньою-англійською"?
"Розробити концепт англомовного викладання окремих дисциплін у межах україномовних програм як важливу складову розвитку академічної мобільності та інтернаціоналізації НаУКМА". Це взято з сайту НаУКМА в розділі "М І Ж Н А Р О Д Н І С Т Ь". А що ж насправді? Насправді на декількох курсах викладання можуть вести українською мовою, проте джерела для підготовки здебільшого англомовні! Тобто студентам 1 курсу дають науковий текст написаний чужою нам мовою. І можливість незнання цієї мови нікого не хвилює (ви ж могилянці!!). Хочете не хочете, а іншого вибору підготуватися ви не маєте. Також на офіційному рівні заплановано запровадити курс та всіх матеріалів англійською мовою. Можна зробити висновок, що у цьому виші готують спеціалістів для виїзду за кордон, продовжуючи створювати українця-шукача кращої долі за межами Батьківщини. Та проте ми певні, що таких вишів в Україні немало.
Щодо вживання самої української мови. По суті з вуст викладачів та студентів звучить вона пафосно, награно, бо вони на перервах говорять насправді російською. Усі балачки про такий проукраїнський виш – брехня та фальш.
Отже, погляди студента-традиціоналіста різко розходяться з поглядами більшості студентів- лібералів Могилянки. Вони дозволяють собі жарти про Шевченка і націоналізм та натомість питання гендеру, фемінізму, нерівності між статями наявні та обговорюються із запалом та натхненням, не вважаючи це збоченням! Скасовано обов'язкове вивчення історії України на кожному факультеті, зате вивчення юдаїки забезпечено та фінансовано дуже добре!
Хіба ж ми зможемо стати господарями на власній землі, якщо вже в навчальних закладах формуємо комплекс меншовартості та пристосуванства? Починаймо з малого, зі встановлення справді української освіти".
Панове! Я зумисно приберегла це червневе спілкування зі студентами з Могилянки до теперішньої публікації, бо очікувала на ухвалення закону Про освіту. 255 голосів биків і бичих проголосували за подальшу колонізацію української освіти через московську та інші мови. Але чи можливо спинити прагнення сильних УКРАЇНЦІВ бути собою, а не гібридами й дегенератами? Отже, наша битва виходить на новий безкомпромісний націоналістичний рівень. Закликаю студентів-націоналістів надсилати мені інформацію на ФБ про утиски у їхніх вишах за мовно-національною ознакою. Формуймо середовища спротиву і від цього ліберального лайна згодом і запаху не зостанеться.
УКРАЇНІ винятково УКРАЇНОЦЕНТРИЧНУ освіту, а не дешеву робочу силу з інгліш ленгвидж та всілякими йовбаками!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
