Слова Януковича – велика помилка
Найбільш знаковим моментом прес-конференції Віктора Януковича стала його відповідь на запитання Мустафи.
Запитання доволі просте:
- Виктор Федорович, вы много раз заявили, что в стране плохо с экономикой, люди не чувствуют улучшения жизни, у нас нет денег в бюджете ни для чернобыльцев, ни для афганцев... В то же время мы ежедневно видим, как улучшаеться лично ваша жизнь. Мы видим, как вы арендуете вертолет за 1 млн долларов у фирмы, которая контролируется вашим сыном. Мы знаем, что в Межигорье продолжается строительство фирмами, которые контролируются вашим сыном. В чем секрет успеха – почему в стране так плохо, а у вас все хорошо?
Нічого нового в словах Мустафи не було – протягом року "Українська правда" писала про всі озвучені ним прояви президентського барства.
Але відповідь Януковича була найгіршим, що він міг зробити в цій ситуації. Своїми словами він показав невдоволення такими запитаннями:
-...О какой сладкой жизни вы говорите, я не знаю, и обсуждаете тему моей семьи. Я вам хочу сказать, что я вам не завидую.
Після цього з залу почали лунати вигуки – не в мікрофон, тому їх не чути на відео – чи сприймати цю заяву Януковича як погрозу.
- Мы с вами друг друга хорошо знаем и понимаем... Остальное додумаете сами, – додав Янукович, звертаючись до Мустафи.
Цією відповіддю, яка тривала менше двох хвилин, Янукович затулив дві години прес-конференції.
Весь інтернет обговорює саме ці його слова. На решту запитань ми чули набір політтехнологічних тез, які лунають щоразу. І тільки у репліці на слова Мустафи ми побачили справжнього Януковича.
Президент показав себе людиною, яка ображається, коли журналісти починають питати і писати про те, що він вважає недоторканими темами – розкіш "Межигір'я", оформлення резиденції на підставних осіб, бюджетні кошти на фінансування його примх...
Зрозуміло, що президент не має право так відповідати. Лідер Північної Кореї має. А європейської держави – не має.
По-перше, тому що його вибір працювати на даній посаді є добровільним. Януковича ніхто не примушує до роботи президентом. І частина його роботи – чути неприємні запитання від журналістів та елегантно і, бажано, правдиво їх парирувати.
По-друге, вертоліт, який орендували Януковичу, оплатили за бюджетні кошти. А земля "Межигір'я", згадка про яке так дратує Януковича, все ще перебуває у державній власності – хоча і в оренді фірм Януковича. А ще раніше це взагалі була урядова резиденція, яка внаслідок триходової комбінації виявилася оформленою на траст із Ліхтенштейна і співробітника фірми Олександра Януковича.
Якщо Віктор Янукович вважає, що запитання про його резиденцію та вертоліт – це втручання в приватне життя, то йому варто відмовитися від цієї посади.
Тому що в президента немає приватного життя. Це аксіома європейської політики.
І, нарешті, по-третє. Віктор Янукович не має права так відповідати на запитання Мустафи, тому що його слова "Я вам не заздрю" аж надто очевидно мають нотки погрози.
Що на умі в Януковича – незрозуміло.
У разі, якщо він не замишляє про Мустафу нічого поганого, навколо президента завжди знайдеться ініціативний соратник, який може сприймати його слова буквально і порадувати Януковича тим, що розбереться з набридливим журналістом.
Більше того, серед опонентів Януковича теж знайдуться люди, в голові яких промайнув диявольський план – "після таких слів президента, якщо щось станеться з журналістом, вся відповідальність буде лежати на Януковичі". Тому, щоб дискредитувати Януковича, з журналістом можна зробити щось недобре.
Таким чином, після слів Януковича насправді Мустафа опинився під подвійним ударом.
Ці конспірологічні роздуми можна було би сприймати іронічно, якби 11 років тому не зник засновник цього видання, на сторінках якого я веду блог.
Адміністрації президента слід терміново зняти ризики, які виникли навколо Мустафи. Зробити це можна лише одним способом – публічно показати, що між президентом і журналістом немає конфлікту.
Це можна зробити так, як вчинив Ющенко в 2005 році – надіслати листа. Або дати інтерв'ю. Або якось інакше – але в цій історії слід негайно поставити крапку.