2 травня 2019, 02:00

О неосовковости

Прочитала в оригинале интервью Елены Зеленской изданию The Daily Beast. Обратила особое внимание на абзац, где Елена рассказывает, как свободно можно было шутить все предыдущие годы, и только за последние пять лет вдруг элита Петра Порошенко якобы пыталась наказать комиков за шутки. И именно тогда они решили, что надо что-то делать, чтобы спасти демократию в Украине. Тогда, это когда, по словам Зеленской, "телеканалы один за другим попали под контроль власти", и если бездействовать, то "ситуация стала бы такой же, как в России".

Оригинал цитаты: "We satirists used to joke about all public figures non-stop", Zelenska said, harking back to the early days ribbing President Leonid Kuchma, who left office in 2005. "Most politicians took our humor with dignity, the way it should be, like in the United States where you can call the president anything", she said. "But in the last five years authorities indicated 'the game is over.' President Poroshenko's elite tried to punish us for our jokes". Zelenska's big eyes grew serious. "That's when we decided to do something, to save our democracy. When TV channels one by one fell under the leadership's control, we realized if we didn't act, we'd end up in the same situation as Russia".

В связи с этим, хотела бы отметить следующее. Во-первых, Елена, это не элита Порошенко, а значительная часть граждан Украины в условиях войны перестала воспринимать многие шутки "95 квартала", типа той, что "Украина – это порноактриса". Также, как мы знаем, "95 квартал" больше всех был неравнадушен к языковым квотам – как говорится, бизнес есть бизнес, только причем тут борьба за демократию?

Во-вторых, под "телеканалами, которые один за другим попали под контроль власти", Елена, видимо, имеет в виду "1+1", который докотился до "расследований" об "убийстве Порошенко своего брата". Большая часть остальных телеканалов за последние пять лет в своем контенте – это тотальная "зрада". Украина априори не может повторить медийную ситуацию, выстроенную в России – у нас нет государственных телеканалов. Украинским СМИ грозит другая проблема – когда свобода слова превращается в свободу вранья. Просветительских проектов практически нет – в них просто не заинтересованы политики, привыкшие спекулировать на проблемах, вместо того, чтобы заниматься повышением политической грамотности граждан и собственной политической культуры. В итоге, значительная часть граждан даже не знает, какая из ветвей власти за что отвечает, и где заканчиваются полномочия центра и начинаются полномочия местных властей.

И еще, в-третьих. Применительно к Владимиру Зеленскому часть наблюдателей и участников политического процесса говорят, что его президентсво – это конец совка. И Елена тоже говорит о совковости многих политиков, в отличие от Зеленского, который "остается человеком". Так вот политическая совковость в постсоветских реалиях – это популизм, в том числе в виде "виртуального проекта". Просто потому что образ Голобородько и его реальная версия – это изначальная подмена. А также – потому что за виртуальным проектом стоят вполне конкретные и реальные интересы/инстинкты представителей крупного капитала и хорошо известных всем нам политиков (они этого даже и не скрывают). В этом смысле, это не анти/внесовковость, а неосовковость. Новые подходы, а соответственно – и новая эпоха в политике, начнутся тогда, когда политики научатся говорить правду и выстраивать свою коммуникацию с обществом на основании реалистичных обещаний. Менять надо содержание, а не форму.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Деідіотизація РФ

З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу. Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному...

Не Ялта-2

Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді. Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї...

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...