Лаптем по братських могилах
Російська Дума знущається над пам'яттю жертв Голодомору.
У середу 2 квітня Державна Дума Росії ухвалила блюзнірську заяву "Пам'яті жертв голоду 30-их років в СРСР", у якій відкрито і цинічно заперечила факт геноциду, оголосивши спланований, організований і здійснений комуністичним режимом Голодомор всього лише... трагедією. Отакий собі, мовляв, нещасний випадок стався з добрим десятком мільйонів українців у 1932-33 рр.
Тут варто нагадати: Голодомор, хоча й найстрашніший, проте не єдиний злочин Москви проти нашої нації. За підрахунками експертів за якихось сім десятків років окупаційний режим умудрився знищити близько 20,5 (!) млн. українців. Зокрема кількома голодоморами, масовими розстрілами, депортаціями, репресіями. Це все одно, що з мапи Європи за цей же термін зникло б геть усе населення – наприклад, Австрії, Бельгії і Македонії разом узятих. Чи не вважалося б це геноцидом?
Нечувана за блюзнірством спроба владних кіл Російської Федерації применшити масштаби геноциду, замовчати справжній його зміст є цинічною наругою над пам'яттю мільйонів людей, знищених московським більшовизмом.
Попри лицемірні почуття "скорботи", Дума намагається свідомо фальшувати недавню історію, свідки якої ще живі, маючи на меті ввести в оману світову громадськість та власних громадян.
Відмовляючись відповідати за злочини тих, чиїми спадкоємцями вони себе проголосили, кремлівські владні кола вдаються до негідних і нелюдських спроб жонглювати семантикою поняття "геноцид", шулерського пересмикування фактів і відвертої брехні. Геноцид постає лише трагічним випадком, на зразок випадкової аварії на дорозі. Його підготовка і здійснення – лише "прєнебреженієм" життям людей заради досягнення економічних і політичних цілей. А система тотального вилучення продуктів, "чорних дощок", блокування армійськими відділами приречених на голодну смерть районів, населених українцями і ніким іншим (!) – виявляється, не має жодних ознак знищення за етнічною належністю!
Такі заяви зайвий раз демонструють справжнє обличчя, справжню мораль, справжню сутність московської владної верхівки. Віками рекламована так звана "русская широкая душа", "всємірная атзивчівасть" проявилась у блюзнірському топтанні лаптями по могилах мільйонів. Мільйонів по-звірячому вбитих, замордованих штучним голодом...
Невже російська Дума, російська правляча верхівка справді сподіваються когось обдуритити? Невже вони справді розраховують на те, що їм вдасться змусити українців мовчати? Невже вони думають, що подібні лицемірні і провокаційні заяви можуть викликати інші емоції, ніж гнів та обурення?
Врешті, невже думають, що фальшивою скорботою та зверхніми і безтактними закликами, вони зможуть відбілити криваве і злочинне московське минуле чи, тим паче, нав'язати Україні їхнє препароване і викривлене до невпізнання бачення історії?
Негаціонізм (заперечення) Голодомору стає одним з провідних напрямків в українофобській інформаційній політиці кремлівської владної еліти, що відверто стала на шлях реваншизму і реставрації сталінської імперії. Варто нагадати і систематичні хамські та провокаційні висловлювання найвищих очiльників Російської Федерації, розпалювання антиукраїнської істерії у російських ЗМІ, фінансування та демонстративна інформаційна підтримка ексремістських та сепаратистських елементів, постійні спроби спровокувати політичну нестабільність в Україні та безпрецедентний газовий шантаж – все це віхи планомірного курсу Росії на загострення стосунків з Україною.
А тепер уявіть собі, як зреагував би, наприклад, Ізраїль і що сьогодні творилося б у світі, якби німецький бундестаг видав подібну заяву щодо Голокосту...
Очевидно, що Президенту України, Верховній Раді, МЗС належало б дати адекватну відповідь на блюзнірську і цинічну спробу заперечити геноцид 1933 року парламентом держави-правонаступниці СССР. Хоча б дати оцінку заяві Думи, звернутися до парламентів держав, що визнали Голодомор, з закликом засудити ганебну російську політику негаціонізму Голодомору. Бо якщо не реагувати на подібне блюзнірство, то чого тоді варті всі ці офіційно-урочисті скорботи за невинно убієнними?
Проте наша влада, схоже, обрала звичну для себе позицію страуса. Очевидно, офіційний Київ все ще не може оговтатись від ляпаса, отриманого від "світового співтовариства" в Бухаресті. Станом ступору можна пояснити нездатність реагувати на будь-які інші зовнішні подразники. Але це вже інша сумна і повчальна історія.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
