Окупація інформаційного простору і прозріння Президента
На нашого ґаранта зійшло прозріння.
Мабуть, він подивився телевізор. Або послухав радіо. Чи пішов до найближчого від Банкової,11 кіоску і купив кілька газет.
Як би там не було, але минулої п'ятниці, на черговому засіданні РНБО, Президент заявив: "Найбільша загроза національній безпеці – інформаційна експансія іноземних держав". Ба більше! Він зауважив ще й те, що "...в інформаційному просторі України проводяться інформаційно-психологічні кампанії з тих чи інших питань, для того щоб дезінформувати суспільство, не повністю його інформувати або проводити кампанії не в інтересах нашої країни". І навіть зробив відповідні висновки: "Ми до сьогоднішнього дня не можемо провести державну інформаційну політику високого рівня ".
Ну, нарешті! Це робить Главі Держави честь. Бо вже з'являлась підозра, що всі державні достойники нічого не бачать, нічого не чують і читати не вміють. Або все добре знають, але мовчать, як партизани. Вперто не хочуть признаватися, що інформаційний простір країни, якою вони кермують, просто-на-просто окуповано.
Потішила Ганна Герман – голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації, між іншим. Фахівець, не побоюсь того слова, з західним досвідом тих самих "інформаційно-психологічних кампаній". Пані Ганна дуже образилася на Президента. Коментуючи згадані одкровення Ющенка, вона поскаржилася: "Монополізація Главою Держави права на аналітичні звіти силових структур ставить Парламент у принизливе становище. Відтак, Верховна Рада в праві доступу до інформації щодо національної безпеки прирівняна до прав пересічного громадянина в прямому розумінні цього слова". Непересічних парламентарів, бачте, ніхто не повідомив, що тотальне засилля чужого інформаційного продукту становить загрозу національній безпеці. "Парламент не для того, щоб слідкувати за повідомленнями, які з'являються в Інтернеті." – обурюється Ганна Герман. Ну чому ж тільки в Інтернеті? Можна ще порадити народним обранцям у вільний від трудів час, ввімкнути телевізор, покрутити в машині ручку приймача, погортати газети за кавою...
Для того, щоб зрозуміти, що інформаційний простір України окуповано, цього є цілком достатньо. Для цього не потрібно звітів від "аналітичних центрів", "силових структур" та "інститутів стратегічних досліджень".
Хотів би нагадати, що Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вже не один рік б'є на сполох про інформаційну агресію проти України і українців. І ми не тільки констатуємо очевидні факти, пробиваючи стіну мовчання. Ми даємо конкретний рецепт, як протягом двох-трьох років раз і назавжди припинити чужинську інформаційну експансію. Ще в серпні 2004 року у "Програмі захисту українців" ми виклали чіткий план невідкладних кроків. Вважаю за доцільне подати цей розділ програми повністю з преамбулою:
Інформаційний простір. Звільнення від окупації та державна безпека
Інформаційна безпека – це захищеність інформаційного простору від інформаційної агресії. У деяких країнах, зокрема Росії, існують доктрини інформаційних війн, створені спеціальні структури для розробки і проведення підривних інформаційних операцій. Сьогодні український інформаційний простір зазнає систематичної агресії ззовні і майже тотально контролюється ворожими до України силами.
Коли ввостаннє Ви бачили новий український художній фільм? Як часто Ви чуєте якісну українську музику в маршрутному таксі? Чи можете придбати дитині пристойну українську комп'ютерну забавку? Замислюючись над цими питаннями, Ви розумієте, що живете в умовах інформаційної окупації. Тенденційні, маніпулятивні, а то й відверто брехливі і наклепницькі повідомлення масово поширюються по всіх можливих інформаційних каналах – від комп'ютерних ігор до мильних серіалів, від державних ЗМІ до церкви, від бульварної літератури до дорогих кінострічок, тиражуються газетами, агентствами новин, десятками супутникових телеканалів, сотнями радіостанцій, тисячами Інтернет-сайтів.
Іде цілеспрямоване вживлення викривленого образу України у масову свідомість, дискредитація національних святинь, деморалізація суспільства, відкрито пропагується українофобія та сепаратизм. Це становить смертельну загрозу безпеці громадян, цілісності держави і майбутньому народу.
Хто ж є замовниками і стратегами цієї інформаційної агресії? З одного боку – реваншистські імперські сили, новий путінський імперіалізм, який сподівається ослабити, розколоти Україну і взяти її під каблук. З іншого боку – лібералістичний західний мондіалізм, який у блискучих обгортках всучує нам сумнівні "загальнолюдські цінності" з тою ж таки метою. "Цінності" на кшталт педерастії, "легких" наркотиків чи теорійок "політичної нації".
Для нейтралізації ворожих підривних впливів та швидкого виправлення небезпечної ситуації "Програма захисту українців" дає чіткий рецепт першочергових кроків.
1. Доповнити Конституцію України нормою про статус національного інформаційного простору як одного з головних надбань української Незалежності.
2. Створити громадське радіо та телебачення, конкурентноспроможне українське кіно.
3. Увести питання захисту національного інформаційного простору до компетенції РНБО. Позбавляти ліцензій ЗМІ, які порушують мовне законодавство, принижують національну гідність українців, поширюють дезінформацію або проводять антиукраїнську пропаганду.
4. Зобов'язати всі ЗМІ інформувати громадян про власників видань та каналів (для преси – у кожному номері; для ТБ та радіо – щоденно в ефірі).
5. Збільшити ввізне мито на іноземну поліграфічну, аудіо- та відеопродукцію. Запровадити податок на ретрансляцію іноземних радіо- та телевізійних програмних продуктів, тиражування та прокат музичної і кінопродукції. Спрямувати отримані кошти на розвиток національного інформаційного простору.
6. Спрямувати кожну шосту гривню з прибутку від прокату іноземної кінопродукції на розвиток вітчизняної кіноіндустрії. Встановити оподаткування на рекламу, що розміщується під час показів фільмів іноземного виробництва, на користь національного кіно.
7. Встановити пільгове оподаткування у сфері розвитку новітніх інформаційних технологій та сучасних електронних мереж.
"Програма захисту українців". Серпень, 2004 р.
P.S. Цієї суботи ми захищатимемо своє право не тільки дивитися іноземні фільми рідною мовою, але й насолоджуватися власним українським кіномистецтвом. 29 березня у столиці України відбудеться Марш українського глядача. Збір на Софіївській площі о 18.00. Приєднуйтесь!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
